Як відгодувати індичку до Різдва

Як відгодувати індичку до Різдва

Фото: telemundo.com

Забивати чи годувати далі?

Спочатку слід визначитися, яку саме птицю доречно відгодовувати для забивання. Добре розвинутих молодих індиків, у яких своєчасно закінчилося линяння і маса тіла відповідає віку, залишають на плем’я (самців, не більш ніж 2–3 голів). Інших розділяють на дві групи: такі, яких доречно відразу забивати на м’ясо, і таких, яких слід відгодовувати й далі.

Фото: profermu.com

Якщо у індиків (як самців, так і самиць) добре розвинуті грудні м’язи, на грудній кістці прощупується значний шар м’язової тканини, м’язи разом із гребенем грудної кістки утворюють округлість, кінці лобкової кістки покриті шаром підшкірного жиру, колір шкіри білий або жовтий  (в індичок із білим пір’ям, у бронзових або чорних може бути аспідна пігментація) — вгодованість таких птиць можна вважати вищою за середню. Їх доцільно реалізовувати на м’ясо відразу після проведення сортування.

Якщо грудні м’язи розвинуті достатньо, форма груди декілька кутаста, на грудній кістці прощупується м’язова тканина, яка разом із гребенем грудної кістки утворює кут без западин, лобкові кістки прощупуються легко, підшкірний жир відсутній, шкіра має синюватий відтінок – вгодованість таких індиків середня. Їх доцільно перед забиванням відгодувати. На відгодівлю слід брати здорову й невиснажену птицю. Терміни відгодовування залежать від ступеня вгодованості, і після досягнення бажаної вгодованості індиків забивають.

Якщо грудні м’язи розвинуті недостатньо, з обох боків гребня грудної кістки утворюються западини, кінці лобкових кісток гострі, підшкірний жир на животі й стегнах повністю відсутній, шкіра тонка, під час прощупування легко утворює складку, колір шкіри червонуватий, із синюватим відтінком – така індичка має вгодованість нижчу за середню. І вирішувати, що з нею робити, найскладніше. З одного боку, її недоцільно забивати, попередньо не відгодувавши. З іншого боку, якщо за умови повноцінного раціонального годування (а передбачається саме таке!) птиця не набрала достатньої ваги, то для цього були якісь причини. І чи не завадять вони забезпечити бажаний рівень вгодованості, чи не буде витрачено корми марно? Вирішувати має господар.

 

Природні та штучні методи

Відгодовувати індичок можна природним і штучним (або примусовим) шляхом. На практиці природний спосіб може бути інтенсивним (у полі, на вигулі) та з використанням обмеженого вигулу, коли птицю тримають в особливому пташнику й годують до самого дня забою поживним і ніжним, за можливості різноманітним, кормом.

Мета примусового відгодовування — збільшення щоденного споживання індиком кормів на 25–30 %, завдяки чому швидко збільшується вгодованість і покращується зовнішній вигляд птиці.

Фото: selo-exp.com

Для відгодовування штучним шляхом індичок саджають у спеціальні ящики з решітчастим дном у задній частині й спочатку годують деякий час як звичайно, а потім уже примусово. Для цього готують із пшеничного або ячмінного тіста довгасті «ковбаски» величиною з великий палець руки, котрі змочують теплуватою водою або знятим молоком, і тричі в день по 5–6 штук проштовхують пальцем у горло птиці. Якщо дозволяє величина й маса, індика беруть на коліна, лівою рукою розкривають дзьоб, а правою вкладають їжу і легким натискуванням ззовні на нижню частину шиї проштовхують у воло, уникаючи його переповнювання. Якщо птиця надто велика для того, щоб брати її на руки, роблять те саме, але обережно зафіксувавши голову. Збільшувати кількість їжі, яка вводиться у воло, слід поступово.

Для примусового відгодовування можна використовувати й особливі, створені саме для цього апарати, обов’язково дотримуючись таких правил:

— поступовість у порціях корма — спочатку збільшувати їх, а потім так само зменшувати;

— забивати тих птиць, яким стає важко  дихати через ожиріння.

 

Продукти в раціоні

Для відгодовування птиці використовують різні корми. Із зернових — кукурудзу, овес, ячмінь, просо, а також відходи цих культур (висівки, макуху, шроти).

Фото: agronomu.com

Дають також м’ясні відходи, сир, молочні відвійки, маслянку, варену картоплю, кормовий і цукровий буряк, брукву, свіжу зелень. Добрі результати отримують, відгодовуючи індиків мішанками на основі молока або молочних відвійок: на 100 г суміші борошняної суміші беруть 50–80 г рідини. Підвищують апетит у птиці осолоджені дріжджові корми, а також пророщене, замочене й запарене зерно.

Для осолоджування борошняну суміш заливають окропом із розрахунку 1,5–2 л води на 1 кг суміші й добре перемішують. Через 2–3 години додають інші компоненти, замішують до стану пухкості і в такому виді згодовують.

Дріжджування кормів збагачує суміш вітамінами групи В, покращує її смакові якості, краще перетравлюється їжа і засвоюються поживні речовини. Для дріжджування на 10 кг борошняної суміші беруть 50–100 г свіжих пекарських або 20–25 сухих дріжджів, розводять їх у теплій воді до утворення дріжджового молока, потім підсипають борошняну суміш і витримують у теплому місці 6–9 годин, періодично перемішуючи. Кількість дріжджованого корму готують на одну порцію, залишки із годівниць видаляють.

Для пророщування зерна найчастіше використовують овес, ячмінь, пшеницю. Зерно замочують у воді й розсипають на стелажі шаром 10–15 см. Протягом 3–4 діб при температурі 22–24 ºС зерно проростає.

На початку відгодовування індичок годують двічі в день: вранці та ввечері, поступово збільшуючи норму. Потім, коли птиця звикне до більших кількостей їжі, її переводять на триразове харчування. Корм кожного разу краще давати у 2–3 прийоми. Якщо птиця швидко його з’їдає — додають іще. У разі різкого зниження поїдання кормів одне годування пропускають. Годування триває зазвичай 30–40 хвилин, але не більше години. Залишки кормів із годівниці прибирають. Після годування дають свіжу рублену зелень або коренеплоди. Води має бути вдосталь.

Не слід забувати також і про дрібний гравій і пісок, які мають обов’язково бути в окремій годівниці. Гравій потрібен птиці як своєрідні жорна, коли його не вистачає, не засвоюється до 20 % споживаного корму. Індичка навіть може захворіти не кутикуліт (переродження і відшарування внутрішньої оболонки м’язового шлунка) й загинути. Пісок не може повністю замінити гравій, він подразнює слизову оболонку кишечника й у великих дозах призводить до її запалення.

 

Регулюємо смак м’яса

Щоб м’ясо індички було смачнішим, до її щоденного раціону додають розтерті жолуді або каштани, змішані з борошном, або годують волоськими горіхами, поступово збільшуючи їх кількість до 12 штук на одну голову птиці, після чого кількість горіхів у тому самому порядку починають зменшувати.

Фото: nalugah.ru

М’ясо птиці, яку годували кукурудзою, люцерновим борошном, жирами, набуває жовтуватого відтінку. Овес, ячмінь, соєвий шрот мають «відбілювальний» ефект для м’яса індички, до раціону якої вони входять. Добрі тушки індичок бувають, якщо птицю годувати в заключний період відгодовування (в останні два тижні перед забиванням) сумішшю вівса. А от риб’ячий жир і риб’яче борошно, якщо годувати ними індиків довго, надають м’ясу риб’ячого присмаку, тому їх прибирають з раціону за 10–12 днів до завершення відгодовування.

 

І трохи цікавинок

Колись індичку відгодовували волоськими горіхами, інжиром, сиром з молоком. Приміром, шість фунтів приросту маси за 20 днів отримували, відгодовуючи індичками галушки із пшеничного борошна з маслом. Але в селянських господарствах усі ці екзотичні «страви» були недосяжними. А молоко — і поготів. У дореволюційній Росії подекуди селяни засівали частину своєї землі коноплями, а після її збирання ділянки використовували як вигул для індиків.

Фото: zverovod.info

В американській пресі з’явилися повідомлення, що м’ясо індички та її яйця — вельми дієвий і нешкідливий засіб від безсоння. Тому радять їсти ці продукти ввечері. Більш того, печінка птиці, приготована на вечерю, допомагає запам’ятовувати сни. Ці властивості продуктів індиківництва, як вважають, обумовлюються впливом особливих амінокислот, який багато в яйцях і м’ясі, а також вітаміну В6 (саме на нього багата печінка).

Автор: Данило Мигай