Як шахрай від медицини 50 років тому гроші на нових технологіях заробляв

21.03.2021 12:30 Хронограф
Фото: don24.ru Фото: don24.ru

А ви знали, що перші контактні лінзи для корекції зору в нашій країні з’явилися ще в 1927 році? У 1956 році була організована перша лабораторія для контактної корекції зору; до 1965-го таких лабораторій було вже п’ять, а в 1968-му – 14, зокрема і в Харкові. Але в Харкові завідувач такої лабораторії вирішив поставити справу на комерційну основу і брав за виготовлення лінз гроші, які клав собі в кишеню.

Люди їхали в цю лабораторію з усієї країни. Справа була поставлена з розмахом: з кожного ділок від медицини брав від 200 до 500 карбованців. На ті часи це була величезна сума: середня зарплата в країні була 122 карбованці, а інженер отримував 100 карбованців. Постає питання: чому людина спокійно займалася цим як мінімум два роки, а керівники вищих органів обласної охорони здоров’я спокійно на це дивилися? На суді вони виправдовувалися – мовляв, не знали, і відбулися «ухвалою про безконтрольність»...

Про цю гучну справу в статті під назвою "Золота жила" писала наша газета в № 50 від 13 березня 1971 року.

"– Він підвів мене до шафи: «Бачите, скільки листів? Їх пишуть всі, хто чекає черги на прийом до мене. Вам доведеться ждати… 50 років». Зрозумівши натяк, я дала йому 120 карбованців, і лінзи було виготовлено.

Так розповідала свідок Чухіль з Краснодарського краю.

Близько 200 чоловік виступили на суді і підтвердили, що під білим халатом у Нюренберга було нутро людини, яку ненажерливість, сутяжництво, нечесність полонили з голови до п’ят.

У багатьох місцях нашої країни створено лабораторії контактної корекції для надання кваліфікованої медичної допомоги тим, у кого пошкоджений зір. Держава дбає про повернення їх до повноцінного життя, до праці. Відкрито було таку лабораторію і в Харкові. Завідуючим лабораторією став М. А. Нюренберг. Нюхом відчувши, що натрапив на «золоту жилу», він замість того, щоб допомагати людям позбутися недуги, почав робити бізнес на людському горі.

Насамперед – розрекламував себе. Почав писати (і своїх знайомих залучив до цього) статейки про незвичайність, винятковість лабораторії контактних лінз. Скрізь говорилося, що він, Нюренберг, творить унікальні речі, що лабораторія – експериментальна. Останньому надавалося загадковості, ставилися під сумнів результати роботи інших лабораторій. Нюренберг зводив наклепи на багатьох лікарів-окулістів.

У Харківській лабораторії поряд з виготовленням якісних лінз часто-густо траплялися випадки явної халтури, лінзи виготовлялися наспіх, – отже, були непридатні для користування. Практикувалося всупереч правилам і заочне виготовлення лінз.

Читайте також: Любов, голуби та троє чоловіків: як голубка Пікассо залетіла на Харківщину

Як підтвердили спеціалісти, Нюренберг – людина з слабкими фаховими даними, але, будучи пронирливим, він зумів створити навколо себе атмосферу чогось небувалого, незвичайного. У лабораторії припасував автоматичні штори, «мовлячі двері», діяла телеустановка, застосування якої й досі не зрозуміле. Порушуючи всяку медичну етику, на видноті розклеїв листи хворих з подяками. Скористався Нюренберг і бутафорією: склав у шафі всілякий мотлох і всім демонстрував – ось, мовляв, скільки надходить листів. Було і табло, на якому позначено – «Зв’язки з зарубіжними країнами».

Все це, щоб вразити пацієнта, здобути собі славу, возвеличитись. Пройдисвіт досяг багато чого. З різних куточків країни з’їжджались у Харків люди з надією, що їм повернуть зір. Нюренберг влаштовував торги, вимагав гроші за прийом, добирання і виготовлення лінз. Спершу для годиться відмовляв пацієнтові, особливо тим, хто приїжджав здалеку. Хворі по кілька днів вистоювали перед дверима кабінету Нюренберга, просили-молили допомогти їм, але Нюренберг з камінним виразом на обличчі вислуховував скарги, жалі, спостерігав сльози – і був невмолимим. Змінювався лише тоді, коли йому «золотили руку». Люди віддавали пенсії, зарплату, продукти, промислові товари. Деякі залишалися без копійки за душею, слали телеграми, щоб їм терміново висилали гроші.

– Лінзи коштують 200 карбованців! – категорично одрізав Нюренберг громадянину Кудрявцеву з міста Піцунда.

І той виклав цю суму.

– Під час першого візиту Нюренберг відмовив мені в прийомі, – говорить свідок Сологуб з Ворошиловградщини. – Я приїхав удруге. Нюренберг без угаву твердив, яка це складна робота, що це дорогувато обійдеться. А для мене світло дорожче за гроші, дав я 300 карбованців і одержав лінзи.

500 крб. взяв Нюренберг і від Сеник з міста Джанкоя. Добряче погрів руки на Улубієвих з Північної Осетії – заправив з них аж тисячу карбованців. І вони дали ці гроші, позичили у знайомих, але дали, щоб мати лінзи. Кузнецова з Курська, Милованова з Магнитогорська, Сільванови з Придніпровська. До 200 людей, позбавлених зору, обдер Нюренберг.

Ось що розповіла свідок Демченко з Севастополя:

– Я запам’ятала одного з хворих, якого супроводжувала жінка. Обличчя в шрамах, обпалене. Чоловік просив, щоб йому зробили лінзи, говорив: він тільки тому приїхав до Харкова, що брав участь в його звільненні від окупантів, саме тут був поранений і втратив зір.

Нюренберг відмовив цій людині.

Судом встановлено, що Нюренберг, зловживаючи своїм становищем, одержав від хворих більше семи тисяч карбованців у той час, коли лінзи видаються безкоштовно. За матеріалами попереднього слідства йому було пред’явлено звинувачення у здирництві на суму понад 15 тисяч карбованців. Але у зв’язку з тим, що деякі свідки не змогли прибути на суд з поважних причин, їх свідчення не перевірено на судовому засіданні.

Читайте також: Легенди Харківщини: що розповідають про Крейдяну гору на Балаклійщині

Нюренберга спіймано на гарячому. В його кабінеті знайдено було 12 конвертів з 1 785 карбованцями. При обшуку на квартирі вилучено чимало цінностей, нажитих нечесним шляхом, виявлено крупні вклади в ощадних касах.

Нюренберг на суді всіляко викручувався. Але факти – річ уперта. Злочин було доведено, за свої темні справи довелося відповідати за всією строгістю радянських законів. Суд визнав Нюренберга винним у зловживанні службовим становищем і засудив до міри покарання, пов’язаної з позбавленням волі.

Як же могло це трапитись? Лабораторія спершу підлягала 28 лікарні, а потім – 34 медичному об’єднанню м. Харкова. Мало хто з керівників медичних установ навідувався сюди, перевірки, якщо й були, то проводилися поверхово, здебільшого некомпетентними людьми. Неодноразово ставилося питання перед обласним відділом охорони здоров’я про передачу лабораторії спеціалізованій очній медичній установі, однак до арешту Нюренберга це питання не було розв’язане.

Суд, враховуючи все це, виніс окрему ухвалу про безконтрольність з боку органів охорони здоров’я м. Харкова і обласного відділу охорони здоров’я, яка сприяла зловживанням у лабораторії."

Автор – Д. Васильєва