Гучні злочини в старовинному місті Куп’янську: про що писала харківська преса 100 років тому

01.08.2021 11:40 Хронограф
А ви знали, що одне з перших на Харківщині розслідувань за допомогою розшукових собак було зроблено в Куп’янську? Там по-звірячому вбили священника та його домочадців, і саме собака знайшов убивцю.

100 років тому в Куп’янську судді брали хабар... горілкою! Не вірите? Ось матеріали з харківської газети «Утро» від 16 жовтня 1911-го, що розповідають про суд над волосним суддею (так-так, тоді суддів судили) Мікуліним, який вимагав «могорич», обіцяючи вирішити питання на користь хабародавця. До речі, у результаті суддю-хабарника відсторонили від посади й засудили до штрафу в 5 карбованців.

Із залу суду. Звинувачення судді у хабарництві

Селянин Потап Черкашин звернувся в Торновський волосний суд з проханням вислати з дому його сина Козьму. Незабаром до позивача з’явився Мікулін і запропонував «купити горілки за розбір справи», обіцяючи, що справа буде доведена на користь Потапа. За горілкою послали негайно. Скоро справа була розглянута за участю Мікуліна і вирішена на користь Потапа Черкашина. Влітку 1909 р. селянка Дарина Смородина пред’явила в тому ж волосному суді позив до Пелагеї Гончарової за побої. Перед розбором справи Мікулін з’явився до позивачки Смородини, та розмовляючи про майбутню справу, зажадав частування. Смородина пригостила суддю горілкою і яєчнею. Випивши і закусивши у позивачки, Мікулін відправився до відповідачки Гончарової та за чаркою горілки втішав її: «Не бійся, сваха: суд буде на твою користь», і дійсно, суд за участю Мікуліна вирішив справу на користь «свахи», відмовивши в позиві, хоча свідки й підтвердили факт нанесення нею побоїв Смородині. Мотивував суд своє рішення так: «Конфлікт зав’язався через суперечку про сварку між дітьми; але вони повинні дітей своїх приборкувати, а вони ще почали битися».

Сімейна справа у мирового судді. Худ. Костянтин Маковський, 1885 рік.

* * *

У жовтні 1911 року в селі Гусинці Куп’янського повіту були по-звірячому вбиті священник, його працівник і прислуга. Важко сказати, як довго шукали б злочинця, якби не розшукові собаки – точніше, один собака: доберман-пінчер на прізвисько Тріко. Для Харкова розшукові собаки на той момент були новинкою, а що вже говорити про глибинку? Розплідник службових собак – помічників поліцейських – був відкритий тільки в 1910 році, причому це був перший розплідник на території сучасної України. З Петербурга привезли чотирьох собак-шукачів, а кожен з них коштував як добрий кінь. Приклади застосування розшукових собак до жовтня 1911 року можна було перерахувати по пальцях, тому не дивно, що ця історія викликала такий ажіотаж і надихнула куп’янського кореспондента газети «Утро». Він, мабуть, особисто брав участь у пошуку злочинця – таке враження, що він сам біг слідом за Тріко. А інакше, як би він дізнався, що доберман стрибнув на стіл у будинку підозрюваного і спробував відкрити ящик, у якому були знайдені докази? Отже, слово нашому колезі: газета «Утро» за 13 жовтня 1911 року.

Одна з перших чотирьох розшукових собак харківского розплідника.  Фото: kp.ua

Подвиг поліцейського собаки Тріко (Від нашого Куп’янського кореспондента)

У село Гусинці було відряджено з Харкова двох розшукових поліцейських собак: суку Гексу, яка недавно ощенилася – з породи німецьких вівчарок – вона стала популярною в районі Лебединського повіту на початку поточного року завдяки розкриттю великих злочинів – і пса Тріко, віком один рік і вісім місяців, з породи доберманпінчерів. Для Тріко це був перший досвід самостійного розшуку злочинців.

Читайте також: Відрубники, кредитна спілка та жорстоке вбивство: що відбувалось у Вільшані 110 років тому   

Собаки прибули на місце злочину пізно ввечері 9 жовтня. Унаслідок абсолютної темряви розшук злочинців довелося відкласти до ранку. Наступного дня, о 6 годині ранку, пустили «на роботу» Тріко. У будинку вбитого священника Тріко ретельно обнюхав залишені зловмисниками предмети: половину дерев’яних піхов, рушник, полотняну сумочку і шматок розщепленого кола. Із залу, де лежало тіло вбитого священника, Тріко вистрибнув через вікно в сад, що оточує з двох боків будинок, і стежкою між кущами попрямував до дерев’яної огорожі, що оточує садибу. Перестрибнувши через огорожу, Тріко вийшов на вулицю і побіг уздовж неї, минаючи двори селян. Пробігши приблизно з версту, Тріко зупинився біля будинку місцевого заможного селянина Авксентія Дадюна, увійшов у двір і почав дряпати лапами двері, що ведуть до сіней.

Коли відкрили двері, собака попрямував просто до комори, в якій стояв дерев’яний рундук. В останньому лежав хліб, були різноманітні речі та ганчір’я. Собака почав ритися в рундуку. Перебравши лапами речі та ганчірки і нічого не знайшовши, собака попрямував у двір.

Потрібно сказати при цьому, що в селянина Дадюна знаходився в працівниках молодий хлопець, років 25, Омелян Вишняков, раніше служив також працівником у свящ. Соколовського. Вишняков під час прибуття на подвір’я Тріко був відсутній.

Тріко, опинившись у дворі, побігав там, а потім направився до воріт і знову вийшов на вулицю, прямуючи до сусіднього двору селянина Юхима Вишнякова – батька Омеляна Вишнякова. Тріко, перш ніж зайти в будинок Вишнякова, оббіг навколо будинку шість разів, а потім, з виском, почав дряпати лапами двері.

Впевненим кроком увійшов Тріко в кімнату, посеред якої стояв дерев’яний обідній стіл. Піднявшись на стіл, Тріко почав виявляти намір висунути внутрішній ящик столу. Провідник висунув ящик, Тріко з вереском почав ритися в ньому.

В ящику були шість носових брудних хусток, серветки й ганчірки. З цих речей Тріко вийняв тільки дві носові хустки, які були пов’язані разом. На одній хустці були сліди крові. У вузлику іншої хустки було трохи пороху.

Звідси Тріко попрямував у сіни дому та лапами почав дряпати двері, що ведуть у комору. В комірчині була маса брудних ганчірок і негідних речей. Риючись у цьому непотребі, Тріко вийняв брудну чоловічу сорочку з якимись підозрілими плямами, начебто від замитої крові, а потім в іншому кутку комори дістав залізну лопату, яка була захована в купі сміття. Таким чином, перше завдання виявити сліди злочинця Тріко блискуче виконав.

Але його чекало наступне завдання – викрити самого злочинця, власника виявлених Тріко речей. Господар будинку, селянин Юхим Вишняков, при допиті показав, що речі належать його синові – працівникові Дадюна – Омеляну Вишнякову. Послали за Вишняковим. Коли останній прийшов, зібрали декілька людей серед селян і в числі їх помістили Омеляна Вишнякова. З цієї групи осіб собаці треба було вказати дійсного власника виявлених ним речей. Тріко, обнюхуючи кожного по черзі, підходив від одного селянина до іншого. Порівнявшись з Омеляном Вишняковим, він люто загавкав і накинувся на Вишнякова. Останній відразу змінився в обличчі, зблід. Помітно було, як затремтіли в нього руки й ноги. Проте, він і далі стверджував, що речі належали його батькові. Дослід розшуку власника речей було повторено в присутності понятих і великої кількості зацікавлених роззяв вдруге з тим же результатом, що глибоко вразило очевидців. З величезним подивом дивилися селяни на розумного собаку.

Омелян Вишняков був заарештований і переданий у розпорядження слідчих. На допиті він спочатку показав, що ввечері, 8 жовтня, під неділю, десь у полі його зустріли вісім невідомих хлопців, які погрозами змусили його насильно слідувати з ними в село Гусинці. Підійшли до будинку священника, залишили його біля будинку на сторожі, а самі увійшли в будинок. Потім це показання Вишняков змінив і щиросердно зізнався в співучасті в злочині. Священника, за його словами, зарізав він, інших осіб вбили його товариші кілками. Вишняков видав і всіх співучасників злочину, які були жителями села Гусинці та ще двох сусідніх сіл. Четверо злочинців заарештовано.

Читайте також: Гучна справа харківського маніяка: як у нас судили запеклого злочинця 50 років тому

Чутки про розкриття злочину поліцейським собакою Тріко зі швидкістю поширилися проміж жителями села. Навколо собаки збиралися великі натовпи народу – чоловіків і жінок. Вони слідували за собакою, не відстаючи від нього ні на крок. Кожен з інтересом придивлявся до нього, розпитував, яким чином собака міг досягти таких дивовижних результатів...

Жителі безкоштовно пропонували для собак корм. При відправці собак назад до Харкова до станції Гусинка їх проводжала маса селян. Дорогою, майже на всіх зупинках, у вагон поїзда, де були собаки, заходили зацікавлені, щоб поглянути на собак, і в особливості на Тріко. Багато хто з публіки тиснув руки поліцейським чинам, які супроводжували собак, вітаючи їх з успіхом.

Дореволюційні газети читав та відомості збирав Андрій Домановський

Автор: Інна Можейко