Куп'янськ 100 років тому: про бібліотеку, пам’ятники та жлобство

06.11.2021 11:30 Хронограф

Гадаєте, людство сильно змінилося за останні 100 років? Та ні, воно просто оточило себе приладами, які спрощують життя, але людської суті не міняють. Куп'янська історія, яка потрапила на сторінки газети «Утро» за травень 1911 року, – тому підтвердження.

Завжди були люди, які намагались зробити щось корисне – щиро та безоплатно, а поруч з ними були ті, кому байдуже, й ті, хто в усьому бачить власну користь, або – вдавиться за копійку. Ось начебто організація безкоштовної бібліотеки – добра справа? Тим паче, що 100 років тому для багатьох це – чи не єдина можливість для самоосвіти? Зрозуміло, що так!

Організувати – організували, але чомусь декілька років вона ледве «дихала», існуючи «для галочки». Знайома справа? І тільки коли знайшовся енту­зіаст, який узяв на себе наведення ладу, земська бібліотека почала працювати.

Читайте також: Гучні злочини в старовинному місті Куп’янську: про що писала харківська преса 100 років тому

Ну, а відповідь владців на пропозицію встановити в Куп’янську пам’ятники письменникам узагалі демонструє відверте містечкове жлобство.

Отже, газета «Утро» від 21 травня 1911 року, замітка під назвою «Куп’янськ. Земська бібліотека»:

«Ще в 1905 році в Куп’янську засновано земську бібліотеку, яка за всі п’ять років свого існування не могла дати жодної користі і лише захаращувала приміщення земства шафами зі старими журналами. З минулого року завдяки завідуючому позашкільною освітою вона впорядковується, поповнюється книгами, і лише тепер, нарешті, жителі отримали можливість безкоштовно користуватися книгами для читання.

Не можна не вітати відкриття безкоштовної бібліотеки в місті, в якому хоч і є платна міська бібліотека, але вкрай мізерно поповнювана, та й то однією лише белетристикою – вона не тільки не може задовольнити наукових запитів інтелігентного читача, що все більше розвиваються, але й не допомагає навіть і малоосвіченому обивателю, який бажає заповнити недоліки своєї освіти.

Після довгих клопотів щодо складання та затвердження кошторисів і відведення місця, нарешті, приступили й у нас до спорудження будівлі для чоловічої гімназії, яка досі утримувалася коштом міста та земства і тепер переходить у відання уряду.

Читайте також: Герой Порт-Артура проти куп’янського справника: гучна справа 100-річної давнини

На останньому засіданні міської думи, між іншим, розглядалося цікаве питання про пожертвування на влаштування пам’ятників письменникам: Чехову, Григоровичу та поету Т. Г. Шевченку.

Незважаючи на пояснення гласного пана В-ва, що задоволення прохання є громадським обов’язком, який виражається не в сумі, а у виконанні його – гласні більшістю голосів відхилили пропозицію. Справа стосується кишені, а за неї наші батьки міста і з Плюшкіним посперечатися можуть. Цікаві мотиви одного з гласних за відхилення асигнівки: «Як же ми жертвуватимемо на пам’ятник письменникам, коли жоден з них не пожертвував жодного свого твору на чиюсь користь, а намагається сам більше за нього отримати? За що ж, скажіть, їм пам’ятники?»

Бувають і промови, гірші за січу!

Газети читав та відомості збирав Андрій Домановський

Автор: Інна Можейко