Легенди Харківської області: що розповідають про походження назви села Морозівка

09.10.2021 12:00 Хронограф

Морозівка, що на Балаклійщині, зараз є частиною Савинської територіальної громади та розташована поруч із Савинцями. До Харкова – 105 кілометрів, до Балаклії – 15. Село засноване на початку XIX століття. Населення – близько 1000 людей. Має туристичний об’єкт – млин XIX століття. А про його назву та назви окремих його частин існує декілька цікавих історій.

Найпоширеніша з них про пана Морозова, який був одним із перших поселенців. Федір Сергійович був дуже багатою, але щедрою людиною; він володів землею, пасовиськами, мав пасіку. Розповідають, що, коли в село почали поселятися нові сім’Ї, він передав їм частину земель. Кожний куток села, зважаючи на це, мав свою назву, яка збереглася й до сьогодні.

Наприклад, сім’я Ковтунів отримала поля, і ці землі назвали Ковтунівкою. Коли в село із Савинців приїхали родини Кандибів та Щербинів, пан наділив їх землями, де були красиві ставки та озера, щоб сім’ї розводили рибу та бджіл.

Піщані землі і луки віддав Кипам і наказав засадити хвойними лісами, щоб завдяки цьому було чисте повітря в селі та подальше забезпечення жителів села дровами. І прозвали той край Кипівкою.

Читайте також: Від фортеці до села: яку легенду розповідають про виникнення Петрівського

А в іншому краю села від пана Морозова жив мужик на ім’я Іван. Він був дуже бідним – був у нього в дворі лише один півень, але такий голосистий, що чуло його спів кожного ранку все село. Навіть до іншого краю села, де жив пан Морозов, доносилось його «ку-ку-рі-ку». І прозвали той край Кукуріківка. У подальшому в кожному дворі того краю було багато курей, а особливо півнів.

Сім’ям Бородаїв подарував землі трохи далі від свого села, і тепер ці землі ми знаємо як село Бородоярське, яке зараз належить до Морозівської сільської ради.

Усього було в селі вдосталь: і риба, і мед, і кури, і яйця, і квітучі сади. А оточували село духмяні ліси. Окрасою села був млин, який і досі є визначною пам’яткою села. Не село, а казка. Назвали на честь пана його Морозівкою.

Після закінчення Першої світової війни всі землі були організовані в сільськогосподарську артіль. У 1931 році завершилася колективізація, і був створений колгосп «Червоноармієць». Протягом 1929–1935 років у селі були організовані школи лікнепу і врешті-решт була ліквідована неписемність. Активним учасником і їх організатором була вчитель Лідія Сергіївна Олександрова.

З 10 листопада 1941 р. Морозівка була окупована німецькими загарбниками.

У боях за село загинуло 2000 солдатів та офіцерів, прах яких поховано в братських могилах села Морозівка та на хуторах Вільхуватка і Ковтунівка; зараз там поставлені пам’ятники.

Під час війни було розстріляно 15 громадян села, а 20 чоловік забрали до Німеччини.

 За часів німецької окупації в селі було спалено і зруйновано більш як 300 хат, школу, клуб, колгоспні приміщення.

  І вже після закінчення Другої світової війни було спо­руджено восьмирічну школу, клуб, сільськогосподарські приміщення в колгоспі «Червоноармієць».

Легенди та історію села збирали директор Морозівського сільського клубу Ю. Ю. Одноволова, художній керівник Морозівського сільського клубу І. С. Панафідіна, бібліотекар Морозівської сільської бібліотеки-філії Л. В. Гладуш