Олімпійські рекорди харківської гімнастки: як склалося життя Марії Гороховської

14.10.2021 12:00 Хронограф
Коллаж: "Слобідський край" Коллаж: "Слобідський край"

17 жовтня виповнюється 100 років з дня народження олімпійської чемпіонки Марії Гороховської – харків’янки та дивовижної жінки. Вона була першою з харків’ян, хто отримав олімпійські медалі.

Гімнастика, як відомо, спорт молодих. Тренуються змалечку, починають активно виступати у 13, 14, 15 років. У 25 років – закінчують кар’єру та переходять на тренерську роботу або обирають інший шлях. А от Марія Гороховська піднялась на олімпійський п’єдестал, коли їй виповнилось 30. І це не єдиний її рекорд, який не можуть побити й досі.

Гельсінки­52

19 червня 1952 року. Столиця Фінляндії – Гельсінки. Президент Фінляндської Республіки проголосив Ігри XV літньої Олімпіади 1952 року відкритими, залунали фанфари і в ясне блакитне небо злетіли шість тисяч сліпучо-білих голубів. Запалав Олімпійський вогонь, і колонами вийшли на стадіон команди країн-учасниць: 4925 спортсменів з 69 країн.

Читайте також: Великий Степанич з невеликої Введенки: «золоті» м’ячі та трагедії життя олімпійського чемпіона

Це було першим рекордом Олімпіади. Вперше в Іграх взяли участь спортсмени Багамських островів, Гани, Гватемали, Гонконгу, Ізраїлю, Індонезії, Нігерії, Нідерландських Антильських островів, ФРН, Таїланду, Південного В’єтнаму. Ця Олімпіада була першою і для спортсменів Радянського Союзу.

До війни СРСР не брав участі в Олімпіадах: у 20-ті роки навколо нього існував «санітарний кордон» ворожих держав, які не визнавали його, а в СРСР мріяли про світову революцію, про те, що крах капіталізму не за горами, а тому – потрібно проводити пролетарські Спартакіади, а не брати участі у буржуазних Олімпіадах. А в 30-ті, коли зовнішньополітична ситуація навколо СРСР змінилася, Олімпіади – і зимова, і літня – проводилися в нацистській Німеччині (1936 рік); наступна повинна були пройти в Токіо, а з Японією відносини теж були не найкращі.

У післявоєнні роки в СРСР роль країни на міжнародній арені змінилася; змінилася і концепція спорту в країні – тепер го­ловним було не готовність до труда та оборони Вітчизни, а престиж держави і системи загалом, тому СРСР почав підготовку до вступу в Міжнародний олімпійський комітет і участі в Олімпійських іграх. А перед спортсменами було поставлене завдання: вигравати будь-якою ціною.

І вони вигравали. У неофіційному командному заліку команда СРСР розділила першість з командою США – й ті, й інші набрали по 494 очки. Радянські спортсмени завоювали 71 медаль: 22 золоті, 30 срібних, 19 бронзових. У змаганнях з гімнастики, вільної та класичної боротьби, стрільби і важкої атлетики спортсмени СРСР посіли перші місця в неофіційному командному заліку, а в змаганнях з боксу, легкої атлетики, баскетболу та академічного веслування – другі місця.

Перша в історії радянського спорту золота олімпійська медаль була вручена 20 липня 1952 року метальниці диска Ніні Пономарьовій. Але мало кому відомо, що першою могла стати наша землячка гімнастка Марія Гороховська – вона практично одночасно з Ніною завершила свій переможний виступ – зрозуміло, на іншому спортивному майданчику. Рішення про те, чию золоту медаль вважати першою, завойованою радянськими спортсменами на Іграх, приймалося на офіційному рівні. Після довгих суперечок першою з перших була визнана Ніна Пономарьова. Можливо, що в цьому рішенні зіграла роль національність: Пономарьова була росіянкою, а Гороховська – єврейка.

Фото:  multi­focal.blog

Проте Марія Гороховська залишається рекордсменом: вона – володарка найбільшої кількості медалей, завойованих однією жінкою на одних Олімпійських іграх. На її особистому рахунку – дві золоті і п’ять срібних медалей.

 Шлях на п’єдестал

Марія Гороховська народилася 17 жовтня 1921 року в Євпаторії. Закінчила Феодосійський технікум фізкультури. У 1941 році виїхала вступати в Ленінградський інститут фізичної культури. Але почалася війна, і юна студентка працювала у військовому госпіталі, а ночами під час бомбардувань чергувала на дахах ленінградських будинків. У стані крайнього виснаження її вивезли в Казахстан і дивом врятували. Але і там, розуміючи, як потрібні молоді руки, зміцнівши, дівчина працювала в сільському господарстві від зорі до зорі. Вона не знала, що її батько був розстріляний разом з іншими євреями Євпаторії під час фашистської окупації, а брат Павло загинув на фронті...

Після війни Марія Гороховська повернулася до Євпаторії, де працювала дитячим тренером і продовжувала займатися гімнастикою. У 1946 році вона перебралася в Ленінград – вирішила довчитися в інституті. У 1948 році, виступаючи за ленінградський клуб «Буревісник», вона домоглася першого великого успіху: стала чемпіонкою СРСР зі спортивної гімнастики в змаганнях на колоді.

Фото:  multi­focal.blog

Про те, чому Марія переїхала до Харкова – історія замовчує. Проте з 1954 року вона живе в Харкові і виступає за спортивний клуб «Будівельник». Одночасно вона пішла вчитися в Харківський педагогічний інститут.

Читайте також: Просте щастя «залізної Турі»

Живучи в Харкові, Марія Гороховська ще не раз ставала чемпіонкою СРСР, до того ж двічі – в 1951 і 1952 роках – в абсолютній першості.

У 1952 році на Олімпіаді в Гельсінки вперше в історії олімпійських змагань з гімнастики розігрувався титул абсолютної чемпіонки – і він дістався радянській спортсменці, харків’янці Марії Гороховській. Вона також (разом з подругами по збірній) отримала золоту медаль у командній першості і срібну – в командних вправах з предметом; виграла срібні медалі на всіх чотирьох снарядах.

Фото:  multi­focal.blog

Через два роки спортсменка виступила на чемпіонаті світу, завоювавши золоту медаль у командній першості та бронзову – у вільних вправах. Після цього Марія Гороховська покинула великий спорт. Їй було 33 роки.

Друга половина життя

Залишивши великий спорт, Марія зайнялася тренерською роботою: вона виховувала майбутніх гімнасток Харкова. Крім того, її запрошували як суддю на великі міжнародні змагання. 23 роки вона віддала нашому місту і його дівчатам, котрі мріяли стати гімнастками. А потім переїхала на батьківщину, в Євпаторію – і продовжила тренувати гімнасток там. Її дочка Галина пішла стопами матері – стала майстром спорту.

У 1991 році у віці 68 років Марія Гороховська емігрувала до Ізраїлю, але й там не залишила тренерську роботу: вона працювала до самої смерті у 2001 році.

 ...У 1957 році в СРСР була випущена поштова марка, присвячена Третім Дружнім іграм молоді. На поштовому знаку зображена гімнастка, яка виконує одну з вправ, і зроблений він був з фотографії Марії Гороховської, опублікованій в альбомі «Спорт Країни Рад», виданому в далекому 1952 році – в її зірковий час.

У Харкові в грудні 2019 року на фасаді будинку по вулиці Алчевських, 43, де раніше знаходився клуб «Будівельник», відкрили меморіальну дошку нашої легендарної землячки.

Фото: city.kharkov.ua