Історії сільського життя Харківщини. Про джерело та терен

10.12.2021 18:00 Область Online
Фото: thegard.city Фото: thegard.city

«Слобідський край» продовжує серію публікацій текстів нашого читача, мешканця Краснокутщини Сашка Козіяра. Вас чекає неймовірний колорит харківської глибинки, карколомні сюжети, невигадані історії і неповторна говірка невеликого, але дуже мальовничого села Козіївка.

Балакав ось з Папком:

– Прівє!

– І тобі не хворать.

– Шоти?

– Та шо-шо. Воно наче виходний, а вже намантулився.

– Ашотаке?

– Та на прошлій неділі з кумом джерело ладнали. Ну те, шо понад Йоненковим ставком. Де вода цилєбна. Воно ще зліта почало десь підтікать. Вобще тіки цівочка дзюрчала. Баби якісь там віхтики мостили-мостили. Та воно всеодно до гузна. Нормально води не набереш. То Микола Васильович і позвав. Каже: «Чи помож трохи?» А як його не здєлать, як криниця та – то і брат, і сват там приїде та набере. І воно ж до здоров’я людім. То ми з Юрой Момотом і зголосилися. Промаюсились, канєшно, цілісінький день, представляш. Уже і поночі, і підсвічували. Та шоб жеж успіти.

Читайте також: Історії сільського життя Харківщини. На рибалку з Папком

– І шо?

– Та всю суботу угрохали, а в неділю водичка шелестіла з трубки, туди аж гайлеле, до ставка хлюпотіла.

– Ну ви молодці.

– Та молодці молодцями, а по хазяйству нічого не встиг. Все на ці вихідні перенеслося. Та тиж понімаш, воно квартіра – тюрьма, а хата – каторга.

*Гигикаю

– Тобі ото смІшки, а воно зпозарання – куди не кинься: бе-ме-ге, там дай, там прибири, то полий. І пів дня напропалую.

– Козіївська машина времені.

– Та отож. Атишо? Вже свої гнидники порозгрібав?

– Які ще гнидники.

– Так. Ти не юли, Папко ж тебе зна, як облупленого.

– Дуже смішно. Я звоню, бо тут така мисль є.

– Шо? Опять? Шось придумав? (чути, шо трубку прикрив рукою і каже на сторону: «Ал, ти шось казала? Та ні. З Сашком балакаю. Та упєть шось нафантазірував»)

– Па!!. То слухай. От вже скіки з людьми балакаю, то ніхто ні бельмеса не второпа, шо таке терен. А ті, хто зна, думають, шо то типу вовчі ягоди, і їх їсти ніззя. Представляш?)))

– Та шо ж – не усім бути з Козіївки.

– Та оце думаю здєлать інструкцію українцям, як той терен їсти.

– Та треба, бо воно ж навіть осінню висить на вєтці, і таке приторне. Хуже хурми.

– Та отож. Думаю якраз назвать терен українською хурмою. Шо без заморозки його не в’їси.

– А воно як так дивитись, то і сізон у них совпада. В магазіні той хурми, хоч сракой їж.

– А терен ніхто не продає. А воно ж вкуснєйше, як приморозити.