Нацгвардієць-харків'янин «Католик»: «Це був штурм!»

Українські захисники поступово відтісняють російських окупантів на півночі Харківщини. Поки що перевага артилерії російських окупантів не дає більш успішно діяти на цьому напрямку. Ворог натомість не полишає спроб знайти прогалини в нашій обороні.

Дорогою до позицій нацгвардійців «Католик» демонструє величезні вирви, якими всіяні поля та ліси навколо. Подекуди вони досягали йому глибини по груди, хоча він доволі високий. Навколо все всіяне уламками від 120-150 мм набоїв, частина з них встигла заіржавіти, але деякі цілком «свіжі».

 
Наразі завдання військовослужбовців – спостереження за пересуваннями російських окупантів та оборона позицій. Вони для них є доволі новими, адже оборонці України роблять усе від них залежне, аби посунути ворога далі від Харкова.

– З останнього, ми звільнили С*** [назва населеного пункту прихована через міркування безпеки]. Це був штурм, – розповідає «Католик».  –  Тобто вони, напевно, не очікували, що буде так раптово сплановано все. Наш напад був доволі інтенсивним. Ми швидко заїхали, була підтримка танків, інтенсивна артилерійська підтримка. І тому швидко ми увірвались туди. І потім вони, звісно, нам відповіли вогнем артилерії доволі щільним. Але ми втримались. Тепер це все наше.

Навколо дуже багато посічених дерев, кущів, випалені поля з пшеницею. Все це наслідки обстрілів російської артилерії. Деякий час, коли побратими «Католика» тільки починали тут зариватися, часто доводилось воювати з добре екіпірованими та навченими окупантами, і навіть спецпризначенцями. Поступово ситуація змінилася: артилерійські дуелі вийшли на перший план. 

– Я б сказав, що артилерії в них багато. Але допоки не можна сказати, що вона точна. На ту кількість БК, що вони відстрілюють, вони влучають доволі мало. Вони можуть пів дня гатити кудись у поле, по лісах, лісопосадках. Може, проблеми якісь з корегуванням, – міркує гвардієць. 

Харизматичний і водночас дуже спокійний та виважений «Католик» тримається з природним аристократизмом. Він освічена людина, має хист до філософії та мистецтва декорування. Водночас це добре навчений, бувалий воїн, який кров’ю та потом набував свій бойовий досвід в АТО/ООС. 

 – Я з 2014-го по 2020 рік служив у різноманітних добровольчих підрозділах МВС, а потім пішов за контрактом у ЗСУ. Воював у Широкиному, Зайцевому, Гранітному, Новозванівці – це вже останнє перед пораненням. З 46-м батальйоном провоював, із «Донбасом» [ЗСУ], – згадує воїн. – По мобілізації прийшов ще 23 лютого, до війни [широкомасштабного вторгнення], бо я в оперативному резерві. Сказали: «Очікуйте, у п’ятницю все буде!» А виявилось, що не у п’ятницю, а раніше. Але баул уже був зібраний, прийшов, сказали, що тут дають зброю, у гвардії. 

«Католик» додає, що головний урок, який він виніс, полягає в тому, що ніколи не потрібно переоцінювати власний досвід та недооцінювати можливості ворога. Власне тому, він був заздалегідь готовим і не здивувався масштабам, методам та фантасмагоричним формам, в які вилилося повномасштабне вторгнення. Його ж бойовий дух та готовність виконувати бойові завдання підтримує віра в те, що доля України – неодмінно перемогти в цій війні.

Раніше ми писали також про командира БТР «Брауна»