Підкорює фронт на милицях: нацгвардієць з Харківщини обрав службу замість реабілітації

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» НГУ, пише «Слобідський край».

Олексія одразу поставили командиром взводу, оскільки за плечима мав військову кафедру.

«Мені пощастило, останні роки на військовій кафедрі більш-менш навчались стріляти, давали багато набоїв, тобто якісь базові знання в мене були вже. Цього було достатньо», – вважає Олексій.

Перша зустріч з ворогом сталася під Балаклією. Та найтяжчі випробування випали на Донбасі. У листопаді 2023 року, під час відступу, його група опинилася на мінному полі. Олексій пішов першим – під свист куль і мінометний вогонь. 

«Пройшли по цьому полі один за одним, крок за кроком, вийшли. Ніхто не поранений», – розповідає Олексій.

У Кремінній його хлопці стали до бою з ворожим танком.

«Танк вийшов, як кажуть, джекпот, уразливе місце в танку – це бік його, там менше броні. Ми його підбили, танк загорівся. І поки він відходив, у нас бій зав'язався», – пригадує гвардієць.

У тому бою Олексія тяжко поранило.

«Щось влетіло в ногу, а, як кажуть, на адреналіні, ти ж не розумієш. Поки я зрозумів, уже пізно було, ногу врятували, але не зрозуміло далі, врятують чи ні. Досі проходять операції», – розповідає чоловік.

Нога повноцінно не працювала, та це не завадило воїну знову вирушити в Кремінну. Він доправляв і забирав бійців з позицій, розробляв логістику та евакуацію. Під час однієї з поїздок урятував пораненого водія.

Нині Олексій облаштовує позиції, організовує відправлення бійців на лікування. Хоча сам пересувається за допомогою милиці.

«Він на рівні з усіма, наприклад, щось треба нести, тягнути, він завжди допомагає нам. Олексій справжній чоловік, правильно і швидко ухвалює рішення у важких ситуаціях. Піклується про людей», – характеризує свого командира головний сержант Олександр з позивним Вітер.

Ця тривога за побратимів і залишає Олексія, попри все, у строю. Замість власної реабілітації, він обрав службу.

«Та треба на реабілітацію, але немає часу, як кажуть, треба людьми займатися. Бо людей досить багато зараз. Здоров'я трохи прийшлось відтермінувати», – резюмує Олексій.

Раніше ми писали про Інну з позивним «Талісман» – військовослужбовицю 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Жінка родом з Лозової, має двох дітей, до великої війни працювала вчителькою, та сидіти вдома не змогла і вже пів року як стала офіцером.