Пішов служити після загибелі на війні друга: як прикордонник нищить ворога на Харківщині
Прикордонник бригади «Гарт» Антон на псевдо «Чех» свого часу вчився на системного адміністратора. За фахом попрацювати не вдалося, проте, коли мобілізувався, це, а також захоплення комп’ютерними іграми, знадобилося. Під час співбесіди сказав, що хотів би бути дронарем, і його бажання втілилося в життя. Наразі він виконує бойові завдання на Харківщині.
Історію військовослужбовця на своїй сторінці у Facebook розповіла і виклала пресслужба прикордонної бригади «Гарт», повідомляє медіа «Слобідський край».
«Я ще на початку повномасштабного вторгнення сам пішов до військкомату, але мені сказали, що поки не потрібен, зі мною зв’яжуться. Я продовжував працювати, трохи волонтерив. Але розумів, що можу принести більше користі. Тригером стала звістка про загибель друга. Сів вдома, заповнив анкету на сайті Lobby X. І невдовзі мені зателефонували. Спочатку я потрапив до Чернівецького прикордонного загону, а за декілька місяців, оскільки виказав бажання служити в зоні бойових дій, перевели до бригади «Гарт», – згадує чоловік.
Антон розповідає, що раніше ніколи з військовою справою не стикався. Але вчився без проблем, бо найголовніше, каже, хотіти вчитися, прислухатися до всього, чому навчають інструктори, а також досвідчені побратими.
«Мій дядько також служить, і він дав пораду: «Слухай все, що кажуть хлопці, які не перший рік на війні. Це допоможе тобі вижити». Виправдилося. Багато історій було за час моєї служби. Я ж не відразу в дронарі потрапив. Довелося трохи й у піхоті побути. Але коли в бригаді «Гарт» було створено РУБпАК «Фурія», мене відразу туди запросили й відправили на навчання на розвідувальний безпілотник «Лелека». До цього я вже освоїв «Мавік», але «Лелека» – це зовсім інше», – ділиться військовий.
Наразі Антон виконує з побратимами бойові завдання на Вовчанському напрямку. Вистежують ворожі цілі й передають їхні координати для ураження артилеристам, мінометникам, ударним групам БпЛА. Невдовзі «Чех» планує сам уражати цілі – його можуть відправити на навчання на ударні безпілотники.
«Це було б дуже круто. Я відчуваю, що розвиваюся. Взагалі інколи виникає бажання підписати контракт, щоб продовжити службу і після війни. Але побачимо. Одне можу сказати точно: жодного разу не пожалкував, що заповнив тоді анкету і став до лав бойового підрозділу прикордонників. Мати, батько, кохана дівчина мене дуже підтримують. І я їм вдячний за це. Буває, коли дуже важко, то тепле слово від них, у прямому сенсі, окриляє. Так, звісно, вони хвилюються. Але я впевнений – пишаються мною. От заради них я тут. Щоб допомогти зупинити ворога, не дати йому дійти до мого дому. І щоб мої майбутні діти жили в мирі», – каже прикордонник.
Раніше ми писали про Сергія з позивним «Дід» – військовослужбовця 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. До Великої війни працював менеджером з продажу автозапчастин. Має щасливу родину – дружину, доньку, сина та онучку.
