Хочу Перемоги й роблю для цього все: боєць з Харківщини про війну
До повномасштабного вторгнення Володимир з позивним «Таран» був водієм на приватному підприємстві. Чоловік багато працював, бо найбільше хотів втілити в життя мрію про щасливе й заможне майбутнє. Та 24 лютого 2022 року перекреслило всі його плани.
Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.
Володимир розповідає, що тоді у нього була лише одна думка – виганяти ворога з Української землі та захищати свою родину.
– Прийшов сам до розташування Лозівського батальйону територіальної оборони та висловив щире бажання захищати Батьківщину. Одразу пройшов необхідні формальності, й мене зарахували до його лав. Сім’я, звісно, була засмучена таким перебігом подій, проте з моїм вибором погодилася, – згадує боєць.
Володимир каже, що відмінності військового й цивільного життя відчув дуже швидко. Проте найважчою виявилася розлука з дітьми та дружиною. За цей час йому вдалося пройти та побачити чимало.
– За більш ніж півтора року перебування на військовій службі були на багатьох напрямках. Починали з виконання фільтраційних заходів у Лозовій та Лозівському районі. Потім були Ізюмський, Куп’янський, Соледарський напрямки, але найбільше запам’яталися бої на Бахмутському напрямку, в районі Часового Яру. Доводилось виконувати завдання як на мінометних, так і на стрілецьких позиціях. Дуже дошкуляв холод, велика багнюка та постійне недосипання, – говорить військовий.
У такі важкі моменти підтримувати себе в стабільному емоційному стані допомагали думки про сім’ю, спілкування з побратимами та бойовий дух у підрозділі, ділиться «Таран».
– Оглядаючись на шлях, який пройшов з початку війни, думаю, що деякі речі зараз зробив би по-іншому. Зокрема, більше уваги приділяв фізичній підготовці. Проте свій вибір іти захищати Батьківщину не змінив би ніколи. Вважаю, що випробовування, які випали на долю нашого суспільства, нашої країни, примусять людей більше цінувати мирне і спокійне життя та надбання минулих поколінь українців. Я, як більшість українців, хочу Перемоги й роблю для цього все, – зазначає Володимир.
Раніше ми писали про Миколу з позивним «Кок», життя якого повномасштабна війна перевернула з ніг на голову. Маючи економічну спеціальність, він все життя працював за фахом й до армійської справи не мав жодного стосунку. Але прокинувшись 24 лютого від вибухів, чоловік зрозумів, що війна у нього вдома, а він відтепер її учасник.
А також про кінологічну пару 5-ї Слобожанської бригади – офіцера Нацгвардії Дмитра Кириченка та службового собаки Ірбіса, який двічі запобігав ввезенню до Харкова зброї та вибухівки.
А також про те, як працюють у тандемі кінолог та пес з однаковими іменами.