«У хлопців загоряються очі, коли приходить командир»: історія військового з Харківщини

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 41-ї ОМБр, передає Слобідський край.

До повномасштабної війни Дмитро з позивним Самбіст жив звичайним життям. Працював експертом-оцінювачем техніки та золота в ломбарді, згодом — менеджером з продажу сільгосптехніки. Мав вищу освіту за спеціальністю «агроінженерія». Військову службу не проходив, лише навчався на кафедрі в університеті.

Понад десять років він займався дзюдо та самбо, брав участь у міських, обласних і всеукраїнських змаганнях. Каже, саме спорт сформував у ньому дві риси, які стали визначальними під час війни, — витримку і цілеспрямованість.

«Вони мені стали у пригоді на військовій службі. Моє рідне місто на Харківщині бомбардували вже з 24 лютого. Із однодумцями ми готували «коктейлі Молотова», заготовляли гуманітарну допомогу, ремонтували дахи приватних будинків після бомбардувань, допомагали мирному населенню. За деякий час мене мобілізували до лав Збройних Сил України», – розповів військовий.

У 41-й окремій механізованій бригаді чоловік з перших днів її заснування. Почав службу командиром взводу спостереження, згодом очолив розвідувальну роту на Куп’янському напрямку. Ці території були йому добре знайомі ще з мирного часу — під час роботи менеджером він часто бував у тих краях.

Командир неодноразово виходив на позиції разом із підлеглими, чергував на спостережних постах. Разом із підрозділом брав участь в обороні Часового Яру, Торецька, Нью-Йорка, а також у бойових діях на Курському напрямку. За цей час рота завдала противнику значних втрат у техніці та живій силі.

Дмитро не раз потрапляв під обстріли. Каже, були випадки, коли дивом залишався живим — під ударами дронів, мінометним вогнем. Під час бойової роботи на Курщині автомобіль, у якому він перебував із побратимом, обстріляли спочатку з міномета, а потім із танка. Машина була пошкоджена уламками, однак військові не зазнали поранень.

«У хлопців загоряються очі, коли до них на позиції заходить командир взводу або роти, тисне їм руки, спілкується віч-на-віч. Так народжується повага, бойове братерство, довіра, чесність», — додав Самбіст.

Сьогодні капітан із позивним Самбіст — командир механізованого батальйону. Особливу увагу приділяє навчанню бійців: розвідці, маскуванню, правильному заходу на позиції. Активно розвиває безпілотну складову та підготовку операторів дронів.

Головною мотивацією для себе він називає родину — батьків, дружину і восьмирічну доньку — та захист рідної Харківщини.

Раніше ми розповідали про шлях військовослужбовця 113-ї бригади Територіальної оборони. Емзар пішов на війну добровольцем у березні 2022 року, а згодом опанував безпілотну війну, де кожна секунда має значення.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».