Пішов воювати, бо маленька онука змушена була ховатись у підвалі: історія гвардійця

02.06.2023 11:50 Суспільство
Фото: Східне територіальне управління НГУ Фото: Східне територіальне управління НГУ

«Бур» – офіцер 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії, який нині воює під Кремінною. Спочатку чоловік воював на Вовчанському напрямку. Там у нього і його бійців було завдання відтягувати на себе сили противника, вводити в оману його розвідку. 

Про це повідомляє «Слобідський край» з посиланням на Східне територіальне управління Національної гвардії України.

Потім військових перевели на позиції на Луганщину. За останній рік тамтешні ліси перетворилися на суцільне пекло. «Бур» розповідає, що інтенсивність вогневих контактів та роботи артилерії не менша ніж на Бахмуті. Ліс катастрофічно рідшає. Ворог не прощає жодної помилки.

«Якщо не окопався – вбили. Виліз із бліндажа – вбили. Заснув – вбили. Якщо пропустив ДРГ чи атаку ворога – вбили. З початку лютого 2023 року вони трохи підірвали наш фронт, а нас перекинули під Кремінну. Зайшли в ліс, почали окопуватися. Били, звісно, жорстко: танки, міномети, СПГ, гелікоптери. Летіло все, що в них було. В артилерії в них перевага. Десь на двісті снарядів, що вони по нам випускають, припадає десять наших. Кожні шість секунд чути вибух. Спершу було дуже складно, поки весною наші Himars не відпрацювали по їхніх логістичних центрах. Тепер уже вибухи кожні десять секунд», – ділиться військовий.

Бур

Нацгвардійці утримують свої позиції, хоча ті постійно осипаються через обстріли, бо Кремінські ліси висаджувалися на пісках. Загарбники намагаються їх звідти вигнати забороненими методами.

«У них є дрони з тепловізійними камерами. Вони бачать скупчення людей і намагаються скинути туди балони з газом на вхід бліндажа. Зона ураження – до 50 метрів. Потім виїдає очі та горло, рятують від цієї загрози протигази. Виходити з позицій у цей час не можна. Це буде самогубство, бо відразу починається штурм чи обстріл. А було таке, що навіть стріляли з УР-77. У них він називається Змій Горинич. У мене на позиціях три таких прилітало. З трьох вибухнув лише один, але шкоди наробив дуже багато», – пояснює гвардієць.

Гвардієць Бур

Окупанти зазнали значних втрат під час штурмових дій на напрямку, який утримують гвардійці.

«Російський танк «Прорив» – їхня гордість, але він не прорвався. Його рекламували як найкращий танк рф. Він пройшов на сто метрів, побачив ще більше поле мін і відчув влучання РПГ, тому розвернувся і спробував звідти поїхати. Але наскочив на міну, яку перед цим відштовхнув, а хлопці добили його з РПГ», – згадує «Бур».

Нацгвардія

Він додає, що російські десантники атакують з різних боків, намагаючись знайти слабкі місця в обороні та використовуючи складний рельєф. Каже, бувало від трьох до семи хвиль атак за добу.

«Виходили завдяки рельєфу за 30–40 метрів від нас. Псковський десант. Але ми теж маємо важкі кулемети. Відстань між нашими та ворожими позиціями – трохи більша за сто метрів. Навіть недосвідчений автоматник може працювати по цілях. Але вони бачать лише мою каску, а самі наступають на повен зріст. Заради експерименту вночі виставляв російську каску, в яку вставляв загорнуту в каримат грілку для рук, росіяни думали, що під каскою голова. Їхні снайпери по ній стріляли, а наші бачили, звідки ведеться вогонь, і знищували їх», – розповідає боєць.

Бур воїн

Водночас військовий запевняє, що навіть у такому пеклі, яким сьогодні стали Кремінські ліси, є місце диву.

«Ми знаємо, за що стоїмо, а вони – ні. Там трапляється багато дивного. За два метри від мене впала й розірвалася міна. Поряд був хлопець-десантник. Його сильно посікло уламками, на мені – жодної подряпини. Як так вийшло, не розумію. Хлопця евакуювали під жорстким обстрілом. Він вижив, передзвонюємося тепер», – згадує «Бур».

До повномасштабного вторгнення гвардієць був абсолютно цивільною людиною, не мав бойового досвіду, лише колись давно закінчив військову кафедру. Та така трансформація вже зараз його не дивує. Каже, терпець остаточно урвався, коли побачив, як його десятимісячна онучка ховається у підвалі від російських бомб.

Гвардійці

Раніше ми розповідали про Михайла з позивним «Дядя», який служить у лавах Харківської окремої бригади територіальної оборони.

Раніше ми розповідали про Євгена з позивним «Форест», який мав престижну роботу з гарною зарплатою та право не воювати.

Раніше ми розповідали про харків’янина Сергія з позивним «Дракон», який служить у лавах Харківської окремої бригади територіальної оборони від початку повномасштабного вторгнення.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.

Автор: Ксенія Карпенко