Щоб у школі не було дискримінації: покрокова інструкція для директора
Що таке дискримінація та як її виявити
Як пояснили в Управлінні Державної служби якості освіти у Харківській області, дискримінація ‒ це ситуація, коли дитина чи група дітей за певними ознаками (інвалідність, місце проживання, добробут родини, стать, віра тощо) обмежується в користуванні правами, послугами, свободами без обґрунтованих правомірних причин.
Прикладом прямої дискримінації може бути різниця у ставленні до різних груп дітей протягом навчання: від когось очікують і стимулюють до більших успіхів, скажімо, в математиці; когось вважають менш здібними; когось готові більше заохочувати, підтримувати тощо.
Якщо пряма дискримінація більшості людей зазвичай очевидна, оскільки полягає в менш прихильному ставленні, то з непрямою дискримінацією складніше. Непряма дискримінація виявляється через формально нейтральні правила, норми, критерії чи практику, коли певна людина або група людей опиняється в невигідному становищі порівняно з іншими або отримує гірші умови.
Прикладом непрямої дискримінації може бути ситуація, коли до школи потрібно прийти в певному одязі, а в окремої групи дітей через фінансовий стан родини немає такої можливості.
Поруч із дискримінацією завжди «ходять» упередження ‒ хибні або негативні думки про людину, що складаються наперед, а висновки про її здібності чи нахили робляться лише за певною ознакою. Наприклад, коли про людей ромської національності наперед думають як про нечесних або про дітей певної статі ‒ як про схильних до якихось наук, гуманітарних чи природничих.
Тож у Держслужбі якості освіти радять директорам при визначенні, чи належним чином забезпечуються у школі права дітей, переконатись, що всі групи дітей ‒ різної статі, національності, стану здоров’я тощо ‒ мають рівні права й можливості. Не менш важливо перевірити, чи відсутнє упереджене або дискримінаційне ставлення як до окремих дітей, так і до груп дітей, об’єднаних певною ознакою. Особливу увагу варто звернути, якщо у школі є діти та сім’ї ‒ представники національних чи релігійних меншин, діти з особливими освітніми потребами, представники різних етнічних груп та культур.
5 кроків, щоб запобігти дискримінації у школі
Крок 1. Аналіз ситуації
На цьому етапі варто детально проаналізувати всю наявну інформацію: зібрати відомості від сторін, на яких впливає ситуація, дані про законодавчі норми, правила, міжнародні стандарти, кращі практики ‒ позитивний досвід в аналогічних чи схожих ситуаціях, а також урахувати наявні соціальні, культурні та економічні умови. Варто використовувати лише достовірні джерела.
Наприклад, директора школи повідомили про випадок булінгу щодо учня чи учениці у школі.
Крок 2. Визначення сторін проблеми
Щоб вирішити проблему, особливо важливо розуміти, хто є її сторонами і чи є щодо цих осіб або груп осіб упередження (включаючи ваші власні).
Наприклад, батьки повідомляють про образливу поведінку групи учнів або учениць. Директорові слід з’ясувати, хто ті учні, на яких скаржаться батьки, чи належать вони до категорії малозабезпечених сімей або ж до національності, щодо якої поширені певні упередження.
Читайте також: На Харківщині цього року планують побудувати 200 спортивних майданчиків
Важливо пам’ятати, що потрібно враховувати лише факти, а не припущення щодо схильності тієї чи іншої групи дітей до певної поведінки. Це потрібно враховувати також і у випадках, коли постраждалою стороною є дитина з певної категорії (внутрішньо переміщені особи, дитина з інвалідністю тощо).
При визначенні сторін проблеми не варто також слідувати припущенням щодо можливих провокацій з боку постраждалої сторони: звинувачення постраждалих є недопустимим.
Крок 3. Виявлення потреб сторін
Збираючи інформацію про потреби сторін, важливо пам’ятати, що вони не можуть бути однаковими в усіх, наприклад, усього учнівства і вчительства. Втім, зібравши її, ці потреби слід згрупувати та не вдаватись до зайвої індивідуалізації.
Способами збирання інформації можуть бути обговорення, опитування, дослідження, консультації, співбесіди, круглі столи тощо. Проте в будь-якому разі доцільно виявити та врахувати позиції різних груп людей: різного віку, статі, стану здоров’я, національності тощо.
Варто пересвідчитись, що всі зацікавлені сторони змогли висловити свою позицію, і їх почули. На цьому етапі може бути виявлено, що відсутня певна інформація, є певні прогалини в даних, які потрібно заповнити. Наприклад, батьки учнів філій опорної школи можуть мати труднощі з доїздом на загальні батьківські збори.
Крок 4. Розроблення варіантів рішень
Використовуючи зібрані на попередніх кроках дані, формуємо декілька альтернативних варіантів вирішення ситуації/проблеми. На даному кроці також потрібно пересвідчитись, чи були враховані потреби та інтереси всіх сторін та оцінено різницю впливу й наслідків рішення на різні групи дітей, інших учасників освітнього процесу. Проаналізувавши впливи та ризики, обрати оптимальне рішення. Якщо виявиться, що рішення може мати негативні наслідки або нести ризики для деяких груп дітей чи дорослих, варто оптимізувати такі рішення.
Читайте також: У Малинівці будують очисні споруди за європейськими технологіями. Фото
Приміром, визначаючи заходи, які будуть найбільш ефективними для покращення дисципліни під час уроків, варто зібрати інформацію про вплив тих чи інших активностей (додаткові заняття та завдання, інша подача матеріалу тощо), а також вивчити, як вони можуть вплинути на ситуацію конкретної дитини (чи можливі погіршення взаємин з батьками, відсутність можливості відвідувати позашкільні заняття тощо). Варто також урахувати навантаження на вчительство у випадку ухвалення рішення про зміну подачі навчального матеріалу, реакцію на зміни батьків тощо.
Крок 5. Моніторинг та оцінка результатів
Моніторинг і оцінка результатів допоможуть виміряти ефективність обраного шляху вирішення проблеми, а також коригувати свої дії у майбутньому.
Спостереження, моніторинги та опитування учасників освітнього процесу, що проводяться в ході самооцінювання школи, можуть стати дієвими інструментами на цьому шляху. Варто пам’ятати ознаки, за якими може відбуватись дискримінація, моніторити наявність учнівства та їхніх сімей з будь-якою з таких ознак та звертати особливу увагу на них при проведенні самооцінювання. Додавання до анкет запитань щодо проявів дискримінації у школі також допоможе здійснювати моніторинг та збирати інформацію.
Варто також відстежувати незаплановані результати для різних груп і продумувати позитивні дії ‒ спеціальні заходи, що мають правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету і спрямовані на усунення виявлених нерівностей у можливостях чи дискримінації. Прикладом таких позитивних дій може бути проведення додаткових навчань/тренінгів для вчителів щодо виявлення та протидії цькуванню і дискримінації.
Наприклад, у школі часто трапляються бійки, і ви хочете зменшити кількість таких інцидентів. У такому разі потрібно визначити, яка кількість конфліктів трапляється за певний проміжок часу (місяць, три місяці тощо) станом на початок моніторингу. Це будуть вихідні дані. Далі відповідальна особа має фіксувати кожен інцидент бійки та збирати інформацію про те, що сталось, хто був учасником, вік, стать дітей тощо. Порівняння ситуації з вихідними даними можна проводити раз на півроку й на основі отриманих даних робити висновки про успішність або неуспішність заходів з протидії конфліктам, коригувати їх.
Хід та результати всіх кроків варто фіксувати, а спосіб такого фіксування можна обирати самостійно. Рекомендується інформувати учасників освітнього процесу про зібрані дані (пам’ятаючи про захист персональних даних) та про ухвалені на їх основі рішення.
Матеріал підготовлено в межах ініціативи «Система забезпечення якості освіти», що впроваджується в межах проєкту «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe). «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe) є проєктом міжнародної технічної допомоги, що реалізується компанією Alinea International та фінансується Урядом Канади.