Штурмовик з харківської бригади розповів про життя на війні

28.04.2024 12:33 Суспільство
Фото: скриншот з відео Фото: скриншот з відео

Олександр – військовослужбовець 92-ї ОШБр. Що таке війна, він знає ще з часів АТО, бо тоді мобілізованим пройшов Дебальцеве та Попасну. В лютому 2022 року знов узяв до рук зброю. Боронив Херсонщину, Харківщину, а нині перебуває на Донеччині.

Історію бійця пресслужба 92-ї ОШБр виклала на своїй сторінці у Facebook, повідомляє медіа «Слобідський край».

Олександр – штурмовик, після служби в АТО повернувся до цивільного життя та працював на оборонному підприємстві. А 24 лютого 2022 року знову став у стрій.

– Спочатку я був на Херсонському, потім на Куп’янському, а зараз на Бахмутському. З кожним днем, з кожним разом все складніше й складніше. Дуже тяжко добиратися до позицій. Не так тяжко там перебувати, як вийти з неї та зайти туди. Сильно війна змінилася, зараз більше загроза йде не від артилерії та піхоти, а від неба. Штурмувати можуть один раз, ми відбиваємо, й вони більше не лізуть, а обстрілювати можуть й цілий день, можуть пів дня – як їм захочеться, – говорить чоловік.

Він розповідає, що завжди із собою беруть їжу, воду та боєприпаси.

– По боєприпасах та навігації вони нас переважають дуже сильно, там є і кадрові, і мобілізовані й бояться вони дуже сильно. Були такі моменти, що вони забігали до хлопців у бліндаж та просили, щоб не стріляли, – каже боєць.

Він говорить, що головна мотивація – відвоювати рідні землі та захистити рідних.

– Дуже хочеться дожити до перемоги. Ми ж всі прийшли захищати себе, тут дуже багато бійців з Куп’янщини та Донбасу, й вони всі вірять, що ми зможемо відвоювати те, що у нас забрали. Багато воюють за свої сім’ї та рідних, бо розуміють, що ворог може піти дали й розбити міста, як той же Бахмут. Але ми поки що стоїмо, – говорить Олександр.

Раніше ми писали про 48-річного Руслана – військовослужбовця 92-ї ОШБр. До лав харківської бригади він долучився нещодавно. До повномасштабного вторгнення чоловік займався будівництвом та очолював тероборону на батьківщині.

Та про Олега – бійця прикордонної бригади «Сталевий кордон». До повномасштабної війни він на кордоні займався інженерними роботами. Чоловік міг так і залишитися на Польському кордоні, однак не зміг стояти осторонь та пішов воювати.

А також про Миколу та його сина Дмитра, які коли почалася повномасштабна війна, до військкомату вони пішли разом. Там їх направили до 3-ї окремої танкової бригади, яка у 2022 році брала участь у Харківському контрнаступі. Нині Дмитро служить у польовому вузлі зв’язку, а Микола – в одному з танкових батальйонів.

Автор: Ксенія Карпенко