Без світла, газу й тиші: як Оскільська громада виживає під новою хвилею атак

Після важкої окупації та звільнення у 2022 році в Оскільську громаду почали повертатися люди. Життя потроху налагоджувалося. Місцеві мешканці загартувалися і, здавалося, навчилися жити навіть поряд із лінією фронту.

Проте у 2025 році громаду накрила нова хвиля постійних обстрілів. І люди, як і чотири роки тому, на початку повномасштабного вторгнення, знову вимушені поспіхом збиратися і залишати рідні домівки у пошуках безпечного притулку.

Підписання меморандуму між Оскільською територіальною громадою й Глобинською

Як прифронтова громада пережила надскладний минулий рік та з якими викликами зіткнулася зараз, у 2026-му, «Слобідському краю» розповів начальник Оскільської сільської військової адміністрації Геннадій Загоруйко. 

Лісові пожежі та заміновані ліси

– З якими найважчими викликами довелося зіткнутися Оскільській громаді у минулому, 2025-му, році? 

– Минулий рік був для нас надзвичайно складним, як і для кожної прифронтової громади. Якщо говорити про найбільші масштабні виклики, то знову, як і у 2024 році, з весни до самої осені величезної шкоди нам завдали лісові пожежі.

Причини їх виникнення були безпосередньо пов’язані з війною. Частина займань ставалася через бойові дії, а інша частина – це довготривалі наслідки окупації 2022 року. Тоді росіяни залишили по собі багато вибухонебезпечних предметів. Ці боєприпаси детонували від спеки чи інших чинників, що й призводило до нових і нових пожеж.

Ситуація часом ставала критичною – вогонь безпосередньо загрожував нашим населеним пунктам. Ми навіть змушені були готуватися до можливої евакуації мешканців кількох сіл, зокрема Співаківки, Студенка, Оскола, Капитолівки та Діброви.

Гасіння пожежі в Студенокському старостинському окрузі

Боротьбу з вогняною стихією ускладнювали два ключові фактори. Лісові дороги були перевірені та розміновані далеко не повністю, що заважало пожежним автомобілям швидко діставатися до осередків займання.

На той момент тривала реорганізація Ізюмського лісгоспу. Ця реформа збіглася в часі з піком пожеж, через що на місцях критично бракувало і людей, і спеціалізованої техніки. Боротися з вогнем у таких умовах було неймовірно важко.

– Але все одно люди, які після деокупації повернулися додому, продовжували активно відновлювати своє життя та налагоджувати побут?

– Дійсно, роки після деокупації стали часом поступового «обживання». Ті жителі, які повернулися до своїх домівок, потроху налагоджували господарство. Крок за кроком проводилося розмінування територій, і особливий акцент ми робили на землях сільськогосподарського призначення. Це дало змогу аграріям почати обробляти перші ділянки.

Громада почала «дихати»: відроджувалася торгівля, стабілізувалося транспортне сполучення. Нам вдалося налаштувати як комерційні маршрути, так і соціальні автобусні рейси, що було життєво важливо для сполучення між селами. Люди почали призвичаюватися до життя навіть у таких складних умовах, за декілька десятків кілометрів від лінії фронту. Через масштабні руйнування інфраструктури протягом усього 2025 року 9 населених пунктів нашої громади залишаються повністю без електропостачання.

Але, на жаль, цей процес відносного відновлення перервався – знову повернулися нещадні обстріли.

Без світла, води і газу

– Дев’ять знеструмлених сіл – це велика цифра. А яка ситуація з іншими комунікаціями, зокрема з газопостачанням? 

– Щодо світла варто уточнити, що в деяких із цих дев’яти населених пунктів мешканців наразі взагалі немає, а в кількох інших – залишається менше ніж по п’ять людей. Проте для нас кожен житель важливий.

Складна ситуація і з газом. Якщо говорити про села, які були газифіковані до війни, то протягом 2025 року без газопостачання залишалося сім населених пунктів. Картина там подібна: у двох селах жителі наразі відсутні, ще у двох – проживає менш як по п’ять чоловік.

А от щодо решти сіл, то там на ситуацію впливають безпекові моменти. Люди там є, але сапери, через високу щільність забруднення та постійні ризики, не змогли повністю розмінувати територію. Відповідно, газова служба просто не має фізичного доступу до газопроводів, щоб провести ремонти. Через це жителі цих трьох сіл залишалися без газу торік і, на превеликий жаль, залишаються без нього й на даний час. Безпека людей і ремонтників – понад усе, тому газовики чекають на дозвіл від ДСНС.

– А яка ситуація з водопостачанням?

– Із 11 водогонів, які успішно функціонували у нас до початку повномасштабної війни, станом на 2025 рік нам вдалося відновити лише два. У цій критичній ситуації підставили плече волонтери, за що їм щира подяка від усієї громади. Саме вони і зараз продовжують забезпечувати питною водою ті населені пункти, де ми не можемо запустити централізоване водопостачання.

Забезпечення населення Оскільської громади питною водою

Причина, чому ми не можемо дати людям воду, на жаль, та ж сама – мінна небезпека. Територія залишається нерозмінованою, через що фахівці не мають можливості підійти ні до свердловин із моторами, ні до безпосередньо самих ліній водопостачання. Тому ми змушені чекати, поки сапери зроблять ці ділянки безпечними. Це єдине, що стримує ремонтні роботи.

Освіта та медицина

– Попри відсутність світла у багатьох селах та постійну загрозу обстрілів, життя в громаді не зупинилось. Як у таких екстремальних умовах вдалося зберегти освітній процес?

– За це хочеться окремо і дуже щиро подякувати нашим освітянам. Команда сектору освіти відпрацювала минулий рік просто зразково, проявивши неймовірну стійкість. Ми вчасно та організовано завершили навчальний рік і видали випускникам усі належні документи про освіту. Так само вчасно та без затримок розпочали й новий навчальний рік.

Розбитий навчальний заклад

Протягом 2025 року в Оскільській громаді функціонувало 5 закладів освіти: 3 ліцеї та 2 гімназії. Спільними зусиллями було забезпечено надання якісних освітніх послуг для 450 учнів нашої громади. 

– А як працює медицина, бо у громаді залишається понад 3,5 тисячі мешканців? Тож для них наявність місцевих лікарів дуже важлива.

– Почну із цифр. Наша Оскільська громада – це 27 населених пунктів. Фізично на території у минулому році проживало 3522 особи. Це ті люди, які, попри все, залишаються вдома або повернулись.

І ось тут ми підходимо до дивовижного факту, який стосується нашої медицини. Протягом 2025 року в громаді функціонувало 3 амбулаторії сімейної медицини, де прийом вели 4 сімейні лікарі, 7 медичних сестер та 2 молодші медсестри. Так ось, у цих 4 сімейних лікарів було підписано 6100 декларацій. Звідти стільки людей?

Усе просто: ті, хто виїхав з Оскола ще у 2022 році в інші регіони чи за кордон, не перервали відносин зі своїми лікарями. Вони продовжували консультуватись онлайн, дистанційно виписувати рецепти чи направлення. Це колосальний показник довіри між пацієнтом і лікарем.

Для тих же, хто залишається в селах, медики організували виїзні мобільні бригади. Вони регулярно відвідували всі населені пункти громади, де є люди, привозили допомогу туди, де немає стаціонарних пунктів.

Соцробітники та комунальники

– Як зараз працюють соціальні робітники та комунальники вашої громади? 

– Населені пункти нашої громади зараз потерпають від постійних обстрілів. Але дівчата та хлопці з Центру надання соціальних послуг (колишній терцентр) продовжують виходити на роботу й обслуговувати людей, щодня ризикуючи власним життям.

Навчання працівників соціальної сфери, старост з надання першої медичної допомоги

Якщо говорити про такі села, як Студенок, Комарівка, Миколаївка, Оскіл, Яремівка, то ми ніколи не знали, в яку хвилину туди «прилетить». Працівниці просто йшли по вулицях під загрозою обстрілів: носили людям хліб, воду, допомагали прибирати в хатах. Вони усвідомлювали, що кожної миті можуть потрапити під вогонь, але не кинули своїх підопічних. Загалом у 2025 році наш Центр надав допомогу 1369 мешканцям громади. А забезпечував цей величезний обсяг роботи колектив усього із 47 працівників, переважно жінок.

Що стосується нашого комунального підприємства «Капитолівське», то вони ні на день не припиняли надавати послуги населенню. Ми намагалися максимально їх підсилити: минулого року придбали для підприємства спеціальну техніку, зокрема асенізатор та спеціальний автомобіль для підвезення питної води мешканцям.

Розумієте, ми маленька громада. Якщо у великих містах чи районних центрах комунальні підприємства потужні, мають великі штати й ресурси, то у нас колектив зовсім невеликий. Людей критично бракує, хлопці працюють буквально на грані можливого, тому їм від мене і від усіх жителів – величезна подяка.

17 мільйонів для фронту

– У 2025 році в структурі Оскільської сільської ради з’явився новий фахівець. Розкажіть, будь ласка, детальніше про його роботу.

– Ми знайшли людину, яка взяла на себе неймовірно важку морально та фізично роботу. Цей спеціаліст займається виключно проблемними питаннями військовослужбовців ЗСУ та їхніх родин. Тож тепер є конкретна людина і конкретний номер телефону, куди вони можуть звернутися. 

Звісно, ми не можемо знати відповідей на всі питання одразу. Але алгоритм такий: фахівець приймає складне чи нестандартне звернення, сам шукає шляхи вирішення у профільних відомствах і потім тримає зворотний зв’язок з воїном чи його родиною. Це суттєво знімає соціальну напругу.

– Який має вигляд підтримка ЗСУ вашою громадою? Що зробили для захисників?

– Це наш безумовний пріоритет. У 2025 році з місцевого бюджету спрямували на пряму підтримку Збройних Сил України, підрозділів ДСНС та поліції солідну для нас суму – 17 мільйонів гривень, що складає 44 % від власних доходів. 

Прильоти 

– Пане Геннадію, коли безпекова ситуація стала настільки критичною, що довелося оголошувати евакуацію?

– З кінця 2025 року з кожним днем обстріли з боку росії ставали просто нестерпними. Дійшло до того, що в один і той населений пункт за день могло прилетіти по кілька разів. Скажу відверто – було дуже страшно і тривожно. Ця ескалація зрештою змусила оголосити обов’язкову евакуацію.

Першим під удар потрапило село Студенок. Спочатку ми організували вивіз дітей, щоб забрати їх з-під вогню, а згодом довелось евакуювати й доросле населення. На цьому випробування не завершилися – в кінці 2025-го та на початку 2026 року хвиля жорстоких ударів змусила продовжити цю роботу. Черга обов’язкової евакуації дійшла до Яремівки, Пасіки та Оскола.

Вручення безпілотного літаючого апарата офіцеру громади

Що відбувається в аграрному секторі

– Яка ситуація зараз в аграрному секторі? Чи знаходять фермери можливість працювати на землі попри близькість фронту?

– Ситуація в сільському господарстві критична. Практично вся територія громади залишається нерозмінованою. Хоча на початку 2026 року з’явилася надія – ми подавали безліч заявок, нас включили в програму, приїхали бригади саперів і почали активну роботу. Але лінія фронту внесла свої корективи. Екіпажі саперів були атаковані ворогом. Були втрати. Через високу небезпеку етап розмінування довелося зупинити, тому суттєвої користі господарям це не принесло.

На землях тих господарств, які обробляли землю з 2023 року, почалися роботи з будівництва лінії оборони. Землі правого берега річок Оскіл, Сіверський Донець, Червонооскільського водосховища постійно перебувають під ворожими обстрілами та атаками БПЛА. Тому аграрії, які ще змогли зібрати врожай 2025 року та підготувати землю на зиму, на 2026 рік уже відмовилися від обробітку. Вони розуміють, що заїхати туди технікою нереально.

Зруйнована економіка 

– За рахунок чого зараз наповнюється місцевий бюджет?

– Бюджет Оскільської громади дотаційний. Власні надходження мінімальні.

– Але ж громада продовжує жити та працювати, незважаючи ні на що? 

– Так, зараз ми знову дуже гостро відчули цей важкий подих війни у своїх оселях... Ворог підступив близько, але це не причина для того, щоб сидіти склавши руки. Ми продовжуємо боротися. Головне завдання сьогодні – вистояти, зберегти людей і допомагати військовим. 

Фото надані Оскільською СВА