«Ми – як одна родина»: чим живе зараз Троїцький округ Олексіївської громади

Із кінця 2025 року Троїцький старостинський округ очолює Наталія Дудус. Попри те, що на посаді вона нещодавно, пані Наталя – людина для села не чужа. 15 років роботи в Будинку культури дали їй головне – знання людей та їхніх потреб.

«Це один з найбільших округів громади, де сьогодні зареєстровано 1085 мешканців та 280 людей, які знайшли прихисток, рятуючись від війни. У нас працює майже все: ліцей, садок, Будинок культури, пересувна пошта та сестринський кабінет амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Навіть адміністратор ЦНАПу Анна Овсянникова працює тут, на місці, щоб людям було зручно», – розповідає староста.

Для дітей у Троїцькому організовано змішане навчання. Безпека – головне, каже староста, тому учнів спецтранспортом підвозять до укриття Олексіївського ліцею. А для дорослих у будівлі старостату цілодобово діє Пункт незламності. Тут є все: від медикаментів до ковдр. 

Війна змінила запити людей. Найчастіше до старости йдуть родини військових та мешканці, які потребують складного лікування. Наразі в Олексіївській громаді змінився підхід до допомоги: замість продуктових наборів тепер надають перевагу грошовим виплатам.

«Голова пояснює, і я з цим згодна: людям краще дати кошти. Тоді вони самі вирішать – чи дрова купити або ліки, чи підлатати дах у будинку. Це дає відчуття самостійності та гідності», – каже Наталія Дудус.

Головна мрія старости – об’єднати людей так, щоб кожен відчував плече сусіда. 

«Робота в окрузі – це щоденний виснажливий марафон. Робота старости – це не лише папери, а й багато різних щоденних питань: десь прибрати, десь підремонтувати, десь вислухати. Глобально за день наче нічого не змінилося, а фактично – вирішено купу дрібних проблем, з яких і складається затишок, комфорт для людей», – підкреслює Анатолій Страхов.

Треба вистояти

Коли офіційні зустрічі закінчуються, починаються справжні історії. У Троїцькому всі знають Тетяну Іванівну Віньку. Жінка, яка понад тридцять років виховувала місцеву малечу спочатку в дитсадку, а потім у НВК, сьогодні сама потребує підтримки та доброго слова. Її старший син у серпні 2025 року добровільно став до лав Збройних Сил України.

Пані Тетяна/фото: Слобідський край

Коли син пішов на фронт, Тетяна Іванівна відчула, що не залишилася наодинці зі своїми переживаннями. Допомога прийшла звідусіль, і це була не просто формальність, а справжня турбота громади. Як військовослужбовець син отримав від громади 20 тисяч гривень допомоги. Завдяки зусиллям громади та особистій участі Анатолія Страхова і Наталії Дудус бійця забезпечили якісним бронежилетом. Коли виникла потреба в автономному живленні, громада допомогла придбати генератор. Маскувальні сітки, які плетуть колеги Тетяни Іванівни – працівники місцевої школи та дитсадка, тепер оберігають на позиціях її сина та його побратимів.

Попри тривогу за сина, Тетяна Іванівна випромінює оптимізм. Її рецепт перемоги простий: гуртуватися ще сильніше.

«Наша громада дуже дружна, ми як одна родина. Треба вистояти. Треба об’єднуватися. Україна непереможна», – каже пані Тетяна.

Підтримка родин з дітьми

Якщо заїхати у старостат, то як не завітати на дитячий майданчик? Серед молодих матусь й Інна Гранкіна, мама маленької Галинки, якій ще й року немає. Галинка стала першою дитиною, яку зареєструвала нова староста. 

Інна народилася і виросла тут, у Троїцькому. Тут зустріла кохання, створила сім’ю. Коли почалася повномасштабна війна, перед молодою жінкою, як і перед тисячами інших, постало важке питання: їхати чи залишатися?

«Я все життя тут прожила. Коли почалася війна, у мене були пропозиції виїхати, але я не згодна. Це моя родина, мій дім. Я хочу, щоб моя дитина жила саме тут. У нас красиве село, є все для розвитку», – говорить Інна.

Громада намагається допомогти молодим сім’ям. При народженні Галинки родина Гранкіних отримала від Олексіївської сільської ради грошовий подарунок у розмірі 5 тисяч гривень. Це місцева ініціатива, покликана підтримати батьків та привітати нових мешканців громади.

Інна Гранкіна з донечкою Галинкою/фото: Слобідський край

Питання допомоги для Інни є комплексним, адже її рідний брат – військовослужбовець. Громада не залишає поза увагою і його потреби.

«Мій брат прописаний тут, він захищає нас. Наша родина вже отримувала від громади разову допомогу, зокрема кошти на придбання твердого палива. Це суттєва підмога для господарства взимку», – ділиться жінка.

«Чарівний пензлик» та шкільна підготовка

Попри війну життя у Троїцькому закладі дошкільної освіти не зупинилося. Дистанційне навчання тут навчилися поєднувати з теплими офлайн-зустрічами, а головним пріоритетом стала психологічна стабільність малечі. Про те, як працює садок сьогодні, розповіла його керівниця Наталя Ніконова.

Кількість дітей порівняно з довоєнним часом практично не змінилася. Зараз тут виховуються 28 діток. Хоча офіційно форма навчання дистанційна, вихователі роблять усе можливе, щоб не втрачати «живого» зв’язку.

«Ми проводимо онлайн-заняття, але водночас організовуємо офлайн-зустрічі. Батьки приходять з дітками на індивідуальну роботу. Це надзвичайно важливо для соціалізації та якісного засвоєння матеріалу», – пояснює пані Наталя.

Особливий акцент зараз – на підготовці до школи. Щосереди вихователь Галина Бородіна проводить інтенсивні заняття з майбутніми першокласниками. Це допомагає дітям адаптуватися до майбутніх змін.

Питання психологічного стану дітей під час війни – одне з найболючіших для батьків. Проте пані Наталя зазначає: «Діти спокійні, вони охоче йдуть на контакт. Можливо, це тому, що ми постійно на зв’язку. Ми також надаємо консультації батькам: як поводитися в стресових ситуаціях, як підтримати дитину. Психологічна підтримка діє безперервно».

Творчість стала справжньою терапією для вихованців. При садочку діє гурток художньо-естетичного розвитку «Чарівний пензлик», яким керує Майя Савченко. Двічі на тиждень діти занурюються у світ малюнка та аплікації.

Результати цієї праці бачить уся громада – вихованці закладу разом з батьками підготували виставку поробок до Великодня, що експонувалася в Олексіївській сільській раді.

Робота вимагає постійної підтримки господарської частини. Будь-які запити, від ремонту техніки до забезпечення витратними матеріалами, вирішуються оперативно.

«Всі наші питання – чи то господарські, чи то освітні – ми вирішуємо спільно з головою громади Анатолієм Страховим та нашою старостою Наталією Дудус. Допомога є, нас чують, тому ми впевнено працюємо далі», – каже керівниця дитсадка.

Змішаний формат та мобільність

Важливою зупинкою під час об’їзду старостинського округу став Троїцький ліцей. Сьогодні це осередок знань для 120 учнів, які щодня доводять: війна не може зупинити прагнення до саморозвитку та перемог. Директорка ліцею Надія Плотникова поділилася результатами роботи та розповіла про майбутні трансформації закладу.

Директорка ліцею Надія Плотникова /фото: Слобідський край

Сьогодні ліцей працює за змішаною формою навчання, що дозволяє поєднувати безпеку з очною взаємодією. Логістика освітнього процесу чітко налагоджена. Учні початкової школи навчаються у Берецькому ліцеї. Учні 5–11 класів отримують знання на базі Олексіївського ліцею, де облаштовані надійні укриття.

Хоча кількість учнів наразі тримається на стабільному рівні, попереду на заклад чекають структурні зміни. Згідно з вимогами освітньої реформи, ліцей з часом перейде у статус гімназії, що означає відсутність профільних старших класів у майбутньому.

Навіть у такі складні часи діти не просто навчаються, а стають кращими серед кращих.

«Цього року наші діти стали справжніми тріумфаторами районного етапу олімпіад у Лозовій. Маємо переможців з хімії, біології та географії – наші учні посіли перші та другі місця. Це величезна гордість для всієї громади», – розповідає Надія Плотникова.

Випускний-2026 у Троїцькому ліцеї/фото: фейсбук-сторінка ліцею

Окрім академічних успіхів, ліцеїсти активно проявляють себе у творчих конкурсах та спортивних змаганнях. У закладі продовжують працювати гуртки, які допомагають дітям відволіктися від воєнних реалій та розкрити свої таланти.

«Коли я бачу перемоги наших дітей на олімпіадах, коли бачу очі вихованців садків, я розумію, заради чого ми працюємо кожен день. Тож продовжуємо підтримувати наші заклади освіти, забезпечувати підвіз учнів та створювати умови для розвитку, бо саме ці діти будуть відбудовувати Україну», – зазначив очільник громади.