100 років – не межа: як живе ювілярка з Оскільської громади
Сто років від дня народження відзначила жителька Співаківки Оскільської громади Ганна Михайлівна Мустафіна. Ювілярка працювала на рядових роботах у колгоспі, на пенсію пішла з поштарів. Жінка має семеро онуків та одинадцять правнуків.
Про це кореспондентці медіа «Слобідський край» розповіла племінниця Ганни Михайлівни Надія Степанян.
За словами Надії Степанян, тітка народилась у звичайній родині. Батьки займалися землеробством, розводили домашню худобу, з того й годували себе та своїх дітей. Ганна була найстаршою серед п'яти братів і сестер.
«Перед Другою світовою батьки моєї тітки зібрали свої пожитки і переїхали до села Барабашовка, було таке, поблизу Великої Комишувахи. Там знайшлася робота главі великого сімейства. Та невдовзі мирне життя обірвала війна. Німці вигнали їх із хати, а самі поселилися в ній. Ганна допомогла батькам вирити землянку, де всі й жили», – розповідає племінниця ювілярки.
Під час контрнаступу радянських військ у хату батьків Ганни Михайлівни влучила бомба. Від неї нічого не залишилось. Мати Ганни, на очах якої все це відбулося, втратила всякий інтерес до життя і злягла. Ситуацію в свої руки взяла юна Ганна. Вона коровами перевезла родину до рідної Співаківки, де виходила матір. Жінка прожила до глибокої старості – померла у віці 93 років.
«Ганна Михайлівна має статус учасника війни, бо разом з однолітками рила окопи в Другу світову на підходах до Ізюма. По війні брала участь у відбудові міста. Жила в гуртожитку, де зустріла свою долю – військового Мустафіна. У шлюбі народилися четверо дітей. Та сімейне життя тітки було недовгим – його обірвала рання смерть її чоловіка. Вона самотужки підняла всіх дітей. На жаль, останній син Ганни Михайлівни пішов з життя два місяці тому», – розповідає Надія Степанян.
Секрет свого довголіття ювілярка вбачає у глибокій вірі в Бога. Коли ще мала більше сил, то регулярно ходила до церкви, особливо у великі свята. Також жінка сповідувала і сповідує помірність в усьому. Ніколи не страждала ненаситністю в їжі, була байдужою до алкоголю. Не знала тільки міри в роботі – багато працювала фізично.
«В Ізюмі, де вона прожила вже російську окупацію з першого до останнього дня, тітці добре. Нею опікується невістка, вдова її сина. Але душею вона тягнеться до своїх витоків, до рідної Співаківки. Тітка Ганна дуже любить село і хоче туди повернутися, та стан її здоров'я поки що утримує нас, рідних, від цього кроку», – зауважує Надія Степанян.
У день свого ювілею Ганна Михайлівна була в оточенні гостей. Її вітали рідні, а також представники влади від Оскільської громади та міста Ізюм.
Читайте також:
Сто років – не перешкода мріям: історія ювілярки з Харкова
