Ляльки з обличчям Харківщини: мистецтво як памʼять і спротив окупації (фото)

Як розповіла кореспондентці медіа «Слобідський край» сама Олена Бацман, ідея створення ляльок під час війни виникла як спосіб не впасти духом у надзвичайно складний час. Згодом це перетворилося на свідомий творчий фронт – спосіб зберегти українську культуру та коріння.
 
 «Лялькарство — моє творче покликання і спосіб зберегти те, що неможливо знищити: нашу душу й наші традиції. Через ляльку, в образі жінки у традиційному вбранні Харківщини, я намагаюся показати, що наша ідентичність жива й варта того, щоб її берегти», — каже Олена Бацман.

Унікальність ляльок Олени Бацман полягає в тому, що це не просто декоративні вироби, а ляльки в етнографічному строї. Майстриня уважно вивчає традиційний одяг Харківської області: крій, візерунки вишивки й кольори, щоб втілити це в ляльках. У вишивках вона намагається відтворити реальні орнаменти різних куточків Харківщини, почерпнуті з музейних джерел.
 
«Важливим джерелом для мене став альбом «Традиційне народне вбрання Харківщини», виданий Обласним організаційно-методичним центром культури й мистецтва, м. Харків. Саме він є для мене справжнім джерелом натхнення в створенні колекції. Завдяки цьому альбому я змогла відтворити вбрання максимально автентично — відповідно до особливостей кожного району», — розповідає майстриня.

Молодиця Балаклійщини/фото: Олена Бацман

Практично кожна лялька має свою історію, часто пов’язану з війною. Наприклад, «Молодиця Балаклійщини», одна з перших ляльок колекції, довгий час лишалась незавершеною, в одній сорочці, бо саме тоді Балаклія була найближчим окупованим містом до рідного Златополя майстрині. Це був час тривоги, болю, невідомості. Олена Бацман завершила її тільки після визволення Балаклії. Саме під час створення цієї ляльки з’явилось велике бажання зробити колекцію ляльок, у першу чергу тих районів Харківської області, які найбільше постраждали від російської агресії. Так до колекції додалися: «Молодиця Балаклійщини», «Молодиця Чугуївщини», «Молодиця Золочівщини», «Молодиця Шевченківщини», «Молодиця Ізюмщини», «Дворічанська молодиця».

Війна, безумовно, вплинула на бачення творчості Олени Бацман, загостривши відчуття відповідальності. Майстриня опанувала нові техніки вишивки: лиштва, курячий брід, вирізування – те, що раніше здавалося складним або недосяжним. Вишивка стала її місцем сили й внутрішньої рівноваги.

«Моя творчість — це мій спосіб сказати світові: Харківщина — українська, вона має глибоке коріння і незламний дух. І я хочу, щоб про це знали не лише сьогодні, а й через роки. Це — форма пам’яті, це — надія. Через ляльок я передаю те, що неможливо знищити — глибину традиції», — зазначає вона.
 
Олена Бацман спирається на традиції вузлової ляльки, але її роботи є авторськими. Вона додає автентичні елементи одягу, відтворює традиційний крій, реальні орнаменти. Це творче, сучасне осмислення через глибокий зв’язок з історією та реаліями сьогодення.

Війна позначилася на доступі до матеріалів, але внутрішнє бажання творити було сильнішим за зовнішні обмеження. Війна навчила адаптуватися, шукати рішення, не опускати руки.

Окремі ляльки з колекції вже брали участь у виставках в Україні, зокрема в Національній спілці майстрів України, Черкаському обласному краєзнавчому музеї, Культурно-просвітницькому центрі "СвітЛиця" міста Бровари. Колекція була представлена на виставках «Тандем українського лялькарства» та «Об'єднані творчістю» у Харкові та Лозовій. Майстриня мріє про масштабну виставку цієї колекції в Україні та сподівається, що світ побачить красу української спадщини та унікальність народного костюму Харківщини.

Олена Бацман каже, якщо б одна з її ляльок могла "розповісти" світові щось про Харківщину, про людей, які тут живуть і борються, вона б сказала: «Я — донька землі, що цвіте навіть крізь руїни. Я — жива, я пам’ятаю, і я ніколи не забуду, ким я є — українка з Харківщини».