Порожні вулиці: у Дергачівській громаді є села, де більше не живуть люди

Населені пункти без людей

Прикордонна Дергачівська громада є однією з тих, що з першого дня повномасштабного російського вторгнення зазнала всіх жахів війни. Близько 45 % території громади були окуповані. Росіяни повністю зайняли Козачолопанський, Проходівський, Токарівський старостинські округи, а також села Цупівка та Шаповалівка Прудянського старостату. Росіяни встановили там свою «адміністрацію».

Водночас велика кількість населених пунктів, аж до міста Дергачі, вважалася «сірою зоною», тобто саме тут у громаді тривали найзапекліші бої. Наприкінці квітня минулого року росіян вибили з Руської Лозової, після цього розпочалося звільнення Дергачівщини.

У Дергачівській громаді налічується 38 населених пунктів, і кожен з них так чи інакше постраждав унаслідок бойових дій. Як зазначає начальник Дергачівської міської військової адміністрації Вячеслав Задоренко, селище Прудянка, що перебувало безпосередньо на лінії фронту, зруйноване приблизно на 90 %, практично в такому ж стані село Цупівка.

У деяких населених пунктах, як, наприклад, селище Питомник та село Нове, після активних зіткнень і постійних обстрілів наразі не проживає жодної людини. Такі ж населені пункти є в Токарівському старостинському окрузі, зокрема Дементіївка. У селі Кочубеївка того ж округу проживають максимум дві особи. Схожа ситуація у селі Гранів Козачолопанського старостату – там залишилося три людини.

До повномасштабного вторгнення у Дергачівській громаді було близько 45 000 жителів. Однак з початком бойових дій багато людей виїхало або опинилося в окупації. Найменша кількість мешканців на Дергачівщині була зафіксована у березні 2022 року і становила близько 6000 осіб. Більшість з них проживала у місті Дергачі та тих населених пунктах, куди міська рада могла доставити гуманітарну допомогу, тобто у «сіру зону» – Безруки, Слатине, Прудянку тощо.

Після остаточного звільнення громади 11 вересня 2022 року люди почали поступово повертатися, і наразі ТГ налічує близько 20 000 мешканців, з яких 80 %, тобто 16 000 осіб, живуть у Дергачах. Конкретно в самому місті до 24 лютого проживало 18 000 людей.

– Наразі у місті маємо майже 90 % від довоєнної кількості населення. Хтось повернувся, також до Дергачів переїхали жителі зі зруйнованих населених пунктів, що розташовуються північніше. Завдяки цьому життя у місті відновилося, – говорить начальник Дергачівської міської військової адміністрації Вячеслав Задоренко.

Дергачі живуть

У Дергачах є все необхідне для мешканців усієї громади: працюють державні органи, зокрема Центр надання адміністративних послуг, РАЦС, відділ Державної міграційної служби, міська рада, поліція, медичні заклади приймають пацієнтів, відкриті аптеки та магазини тощо. Є автобусне сполучення з обласним центром – містом Харків.

– У березні, завдяки перемовинам міської ради з перевізником «Фрегат», удалося домогтися збільшення кількості рейсів Харків – Дергачі. Відповідно зараз ходить більше автобусів, і це, безумовно, позитивно впливає на динаміку відновлення життя в громаді, – ділиться зі «Слобідським краєм» Вячеслав Задоренко.

Також у Дергачах з перших днів вторгнення продовжує працювати гуманітарний штаб. Він відкритий з понеділка по п’ятницю з 8:00 до 16:00 та у суботу з 8:00 до 14:00.Там людям надають різні консультаційні послуги, а також за наявності документів, що підтверджують право власності на будинок або прописку, виписують перепустки на найбільш небезпечні і зараз території.

– Люди можуть поїхати до родичів або подивитися, що сталося з їхніми будинками, та почати наводити там лад. Мешканці, які роками займалися веденням власного господарства, не можуть від цього відмовитися. Звичайно, що ми йдемо їм назустріч, бо намагаємося зрозуміти їхні проблеми, – каже начальник Дергачівської МВА.

Однак в інших частинах громади ситуація залишається складною, оскільки багато закладів соціальної, медичної та критичної інфраструктури постраждали. Усі заводи, що розташовувалися на Дергачівщині, навіть у самому місті, були або зруйновані внаслідок російських бомбардувань, або встигли вивезти своє обладнання і зараз працюють в інших регіонах України, і, як зазначає Вячеслав Задоренко, найближчим часом не збираються повертатися.

Найбільш замінована громада

У більшості населених пунктів Проходівського, Прудянського і Токарівського старостатів досі не можуть відновити світло і газ, оскільки через бойові дії там суттєво пошкоджені високовольтні лінії та газові комунікації. Наразі їх неможливо відновити через великі площі замінованих територій. Енергетики та газівники не можуть відправити свою техніку в поля Дергачівської громади, через які пролягають мережі, тому що є великий ризик підриву людей.

– Це все створює проблеми, які неможливо розв’язати швидко, навіть за півроку після повної деокупації громади. По-перше, була проблема в зимовому періоді, коли розмінування великих площ узагалі неможливе, по-друге, дуже велика кількість мінувань. Харківська область одна з найбільш замінованих в Україні, і своєю чергою Дергачівська громада одна з найбільш замінованих у Харківській області, – розповідає Вячеслав Задоренко.

Зважаючи на те, скільки на Харківщині замінованих територій, саперним бригадам ДСНС не вистачає фахівців. Однак 13 квітня стало відомо, що до розмінування Дергачівської громади залучать додаткові підрозділи.

– Одним з першочергових питань на деокупованих територіях є розмінування та повне відновлення ЛЕП. Жителі області мають бути забезпечені всім необхідним. Маємо чітке завдання від Президента щодо прискорення темпів розмінувань та повноцінного відновлення газо-, електро- і водопостачання. Питання тримаємо на постійному контролі й посилюємо проблемні ділянки додатковими розрахунками ДСНС, – зазначає начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.