Із польських гмін - у громади Харківщини: який досвід ЄС може стати реальністю українських сіл

Охайні вулиці й дороги, роздільне збирання сміття, школи без їдалень і очисні споруди без неприємного запаху. Цієї осені представники громад Харківщини відвідали Польщу та побачили зсередини систему управління маленькими громадами. Деякі європейські практики вже зовсім скоро втіляться і в наших селищах і селах.

Навіть невеликі за розміром громади можуть бути успішними, якщо їхні управлінці та мешканці в цьому зацікавлені й готові робити щось для змін. У цьому переконалися українські представники місцевого самоврядування під час навчального візиту до Польщі.

Такі поїздки з обміну досвідом ГО «Польсько-українська аграрна асоціація» почала влаштовувати ще до старту децентралізації в Україні – з березня 2015-го. Як розповів організатор поїздки, заступник голови ГО «Українсько-польська аграрна асоціація» Віктор Нестеренко, за кілька років відбулося багато таких візитів, завдяки яким найактивніші українські учасники вивчили, адаптували та впровадили у себе на територіях досвід польського місцевого самоврядування.

Зокрема, багато європейських практик успішно втілили у своїй громаді представники Нововодолазької селищної ради Харківської області.

Читайте також: Віддалені місця та ЦНАПи «на колесах»: як громади Харківщини наближують послуги до людей

Але у 2020 році через пандемію коронавірусу такі візити припинилися. І от після дворічної перерви українсько-польська співпраця поновилася.

Цьогорічний візит відбувся завдяки кільком організаціям: ГО «Польсько-українська аграрна асоціація», ГО «Центр розвитку місцевого самоврядування» за підтримки Польсько-української господарчої палати, Генерального Консульства Республіки Польща в місті Харкові та Генерального Консульства України в Кракові.

До Польщі попрямувала делегація з 15 чоловік: представників трьох громад Харківської області (Краснокутської, Коломацької та Олексіївської) та однієї громади з Житомирської області. Вчитися місцевому самоврядуванню в поляків їздили не тільки голови громад, а й спеціалісти, освітяни, лікарі та представники структурних підрозділів місцевих рад.

Програма поїздки була доволі насиченою. Із 18 по 22 жовтня члени української делегації зустрілися в Малопольському воєводстві з керівниками та представниками польських урядових і громадських організацій: Малопольської агенції регіонального розвитку, Краківської дорадчої сільськогосподарської служби, відділу сприяння розвитку сільських територій Малопольської маршалківської адміністрації. Крім того, гості з України побачили цікаві практики управління у гмінах Вішнев, Неполоміце, Скала, Мишлєніце і Шафляри.

Під час зустрічей українські й польські самоврядовці обговорювали, як активізувати міжрегіональне співробітництво з метою обміну досвідом. Крім того, налагоджували контакти у сферах залучення інвестицій, зеленого туризму, культури, медицини, освіти, спорту, фермерства, організації роботи в сільській місцевості дитячих дошкільних закладів та добровільних пожежних дружин.

У перший день українську делегацію прийняв Генеральний консул України в Кракові Вячеслав Войнаровський. Під час зустрічі обговорювали важливість для українських громад впроваджувати європейські практики та досвід.

Крім того, українська делегація поспілкувалася з представниками Асоціації фермерів, нашим самоврядовцям розповіли про розвиток сільського господарства, державні дотації фермерам і розвиток зеленого туризму в гмінах.

Другий день пройшов у гміні Вішнев, де учасники поїздки ознайомилися з роботою закладів культури, освіти й організацією благоустрою на території гміни.

Харківські делегати побачили, як працюють у польських селах школи, розповів Віктор Нестеренко.

Наприклад, школу в Неполоміце побудували за кошти гміни, але потім влада передала заклад в управління громадській організації – батьківському комітету.

Школа обрала для себе нестандартні методи навчання та концепцію шестигранника. У цій геометричній формі тут виконано безліч речей: від навчальних класів і клумб до грудочок рафінаду в їдальні. Кожен клас має власну вбиральню та вихід на подвір’я. У школі є сучасний спортивний і гімнастичний зали, власна музична студія та подвір’я для активних занять на свіжому повітрі. Дуже вільна й тепла атмосфера в кабінеті літератури, де заняття можуть проводитись на килимі, а діти не сидять за партами, вони влаштовуються на пуфиках, підлозі чи стільцях.

Читайте також: Децентралізація на Харківщині: історія з географією

Заклад працює за принципом навчально-виховного комплексу: 18 дітей навчаються у школі, 37 ‒ у дитсадочку. Школа вельми популярна серед населення, тому батьки возять сюди своїх дітей навіть з центру гміни.

Українські гості відвідали кілька шкіл і садочків у польських гмінах, і наших земляків вразило те, що в Польщі нема шкільних автобусів. Влада не витрачає кошти на утримання автобусів і перевезення. Діти добираються до шкіл пішки, на велосипедах, на громадських автобусах, або їх привозять батьки.

Не виділяє держава кошти й на шкільне харчування. Це – прерогатива батьків. Вони сплачують, а заклад укладає договір з фірмою-постачальником, яка доставляє школярам їжу в боксах. До того ж, у школах нема харчоблоків.

Харківські делегати побачили, як працюють у польських селах школи, розповів Віктор Нестеренко.

Наприклад, школу в Неполоміце побудували за кошти гміни, але потім влада передала заклад в управління громадській організації – батьківському комітету.

Школа обрала для себе нестандартні методи навчання та концепцію шестигранника. У цій геометричній формі тут виконано безліч речей: від навчальних класів і клумб до грудочок рафінаду в їдальні. Кожен клас має власну вбиральню та вихід на подвір’я. У школі є сучасний спортивний і гімнастичний зали, власна музична студія та подвір’я для активних занять на свіжому повітрі. Дуже вільна й тепла атмосфера в кабінеті літератури, де заняття можуть проводитись на килимі, а діти не сидять за партами, вони влаштовуються на пуфиках, підлозі чи стільцях.

Заклад працює за принципом навчально-виховного комплексу: 18 дітей навчаються у школі, 37 ‒ у дитсадочку. Школа вельми популярна серед населення, тому батьки возять сюди своїх дітей навіть з центру гміни.

Українські гості відвідали кілька шкіл і садочків у польських гмінах, і наших земляків вразило те, що в Польщі нема шкільних автобусів. Влада не витрачає кошти на утримання автобусів і перевезення. Діти добираються до шкіл пішки, на велосипедах, на громадських автобусах, або їх привозять батьки.

Не виділяє держава кошти й на шкільне харчування. Це – прерогатива батьків. Вони сплачують, а заклад укладає договір з фірмою-постачальником, яка доставляє школярам їжу в боксах. До того ж, у школах нема харчоблоків.

Найбільше наших самоврядовців у Польщі вразив охайний стан населених пунктів і чистота. Це й не дивно, адже поляки дуже відповідально ставляться до навколишнього середовища і ще змалечку привчають дітей дбати про екологію.

Мешканці польських сіл самі організовують сортування і збирання, сумлінно платять за вивезення сміття, а влада лише контролює стан вулиць.

Ще одна практика, яка вразила наших представників, ‒ це система очисних споруд. У місько-сільській гміні Скала побудований такий сучасний комплекс, до якого підключені всі будинки населеного пункту. Стічні води з будинків проходить багато ступенів очищення з дотриманням усіх екологічних норм, у результаті чого кришталево чиста вода надходить у річку. При цьому на очисних спорудах абсолютно відсутній неприємний запах.

Цікавою стала для представників Харківщини і система формування місцевих бюджетів у Польщі. Як розповіла представниця Олексіївської сільської ради, начальниця фінансового відділу сільради Ірина Шевченко, головний місцевий податок, з якого наповнюється бюджет гміни - це ПДФО. Він стягується не за місцем реєстрації підприємства, як в Україні, а за місцем реєстрації працівника. А тому влада гміни намагається створити якомога сприятливіші умови для життя людей. А щоб молодь переїжджала жити у гміну, намагаються побудувати якісну інфраструктуру.

Мешканці польських містечок беруть активну участь у суспільному житті. Тут є багато клубів за інтересами для жінок і чоловіків, для молоді і людей поважного віку. Приміром, громадська організація «Коло господинь» збирає активних жінок. Працівники відділу культури проводять з ними різноманітні творчі заняття, майстер-класи. Жінки малюють, плетуть, виготовляють різні вироби, а потім організовують ярмарки хендмейду.

‒ Це дуже активні люди, які організовують ярмарки, громадські обговорення, розв’язують якісь громадські проблеми. Люди похилого віку в Польщі не замкнуті в собі, а перебувають у вирі суспільного життя, ‒ розповідає краснокутська самоврядівка.

Цікавою для представників місцевого самоврядування України став польський досвід організації роботи добровільної пожежної дружини ‒ «Стража Пожежна». Стражі займаються первинною ліквідацією пожежі до приїзду бійців державної пожежної служби, виїжджають на місця ДТП та займаються рятувальними роботами. Свою справу дружинники роблять безоплатно та сумісно з основною роботою.

«Стража Пожежна» має своє приміщення з гаражем для пожежних автомобілів, кімнатою відпочинку та залом для зборів. До речі, загальні приміщення не простоюють у вільний час, а здаються в оренду для святкових заходів і бенкетів. Таким чином громадська організація ще й заробляє кошти на своє утримання.

Причому такий принцип діє також і в інших закладах інфраструктури: школах, клубах та адміністраціях.

Навчальна поїздка до Польщі дала харківським гостям багато ідей для втілення у своїх громадах. Зокрема, як зазначила Ірина Карабут, одразу по поверненню в громаді почали наводити лад на узбіччях доріг: косити, вирубати кущі, прибирати сміття. «Узбіччя – це обличчя громади, тому вони мають бути чистими», ‒ вважає голова селищної ради.

На цьому обіцяють не зупинятися, а передавати європейську охайність іншим мешканцям громади.

Домовилися українці з поляками і про культурний обмін. Так, цілком імовірно, що на музичний фестиваль на Співочих терасах, що проходить на Краснокутщині, наступного року запросять і творчі колективи з Польщі. Також плануються візити з обміну для дітей і молоді.

‒ Головне, що ми зрозуміли й побачили у такій поїздці ‒ успіх громади залежить не від Києва чи Харкова, а від самих мешканців, від їхнього бажання щось змінювати. А тому, сподіваюсь, цей досвід ми втілимо й у своїй громаді, ‒ підсумовує заступниця директора Шелестівського ліцею.