На Нововодолажчині освітяни долають виклики воєнного часу та намагаються зберегти дітям їх дитинство

Війна болючіше б’є по найуразливіших – дітях. Якщо людина похилого віку вже має певний життєвий досвід, то дитина, навіть підліток, не завжди може до кінця усвідомити те, що відбувається. Який досвід освіти в цих умовах набула Нововодолазька громада Харківської області – читайте в нашому матеріалі.

Воєнні зміни 

24 лютого освітній процес на Харківщині припинився. Налагоджували його в різних громадах по-різному – залежно від того, що відбувалось на їх територіях. У Нововодолазькій громаді він відновився за три тижні (зрозуміло, в онлайн-форматі) в усіх 10 школах.
Здавалося б, за часи «корони» і діти, і вчителі звикли до дистанційного навчання, але різницю відчули відразу.

– Змінилось ставлення до освіти. Коли почалася війна – відвідування занять дітьми в рази збільшилося, якщо порівнювати з часами «коронавірусної дистанційки», – говорить начальниця відділу освіти Нововодолазької селищної ради Ольга Козачок. – Це відзначили всі директори шкіл. Було дуже приємно, що навіть маленькі діти усвідомлювали необхідність здобуття знань. 

Як і всюди, на Нововодолажчині відбувалась міграція дітей – дехто їхав разом з батьками в інші області або навіть в інші країни, а хтось виїжджав з-під обстрілів сюди, бо вважав цей район Харківщини безпечним.

Читайте також: Нововодолазька громада отримала новий сучасний реанімобіль

– У нас виїхало 343 дитини, а 258 залучилося до навчання в нашій громаді. Коли після закінчення навчального року вони вирішили залишитися на «дистанційці» в наших школах, у наших педагогів – ми зрозуміли, що це свідчить про те, що наші вчителі можуть зацікавити навчанням навіть тих дітей, яких бачили тільки під час онлайн-уроків, а особисто взагалі не знайомі, – говорить Ольга Козачок.

Освітянські виклики

Усі, хто має дітей шкільного віку та зіткнувся з переводом їх під час війни до інших шкіл, знають, як непросто було виправити документи про навчання. Для того щоб це відбувалося нормально, вчителі Нововодолазької громади тримали постійний зв’язок з кожним зі своїх учнів. Але викликом для освітян Нововодолажчини стала видача документів про освіту випускникам 9 та 11 класів. 

– Усі діти, які від нас поїхали, отримали табелі. З випускниками складніше, адже в нас є діти з окупованих територій, які долучились до освітнього процесу в заклади нашої громади. У нас є випускники з Балаклії – вони будуть отримувати свідоцтво про повну загальну середню освіту в Пісочині. Якщо вони особисто цього зробити не зможуть – свідоцтва можуть отримати їх батьки або їх законні представники, – пояснює начальниця відділу освіти. – Три учні 11 класів із Луганської та Донецької областей, які були зараховані до наших закладів, отримуватимуть свідоцтва в нас. Зробити це також можуть їх батьки або представники дитини. Що стосується тих наших випускників, яких зараз знаходяться за кордоном (у нас таких чотири учні в 9 класі та чотири – в 11 класі), то ми підготували увесь необхідний пакет документів, який відправляємо до обласного департаменту освіти. Отримувати документи про освіту ці діти будуть у консульствах тих країн, де перебувають. 

Ще один виклик для освітян громади – це підготовка дітей до школи. Цим зазвичай займалися вихователі у старших групах дитячих садків, але зараз, в умовах війни, дитячі садки з міркувань безпеки не працюють. Не працює і Нововодолазький будинок дитячої та юнацької творчості, де також готували дітей до школи. 

– Учителі майбутніх першокласників тримають зв’язок з батьками. Деякі педагоги проводили з дітьми онлайн-заняття упродовж четвертої чверті, а деякі вчителі планують проводити заняття з майбутніми першокласниками в липні-серпні – найімовірніше, теж онлайн, – говорить Ольга Козачок. – У нашому будинку дитячої та юнацької творчості після початку війни заняття з підготовки майбутніх першачків проводились в онлайн-форматі. Ми розуміємо, що для таких маленьких діточок це не дуже добре, але це краще, ніж нічого. Зараз у них перерва, а в липні-серпні заняття відновляться.

Підтримали і морально, і матеріально

Діти завжди діти, навіть під час війни: їм часто хочеться чогось солоденького. Тому в громаді вирішили зробити та роздати для них набори із солодощів. Спочатку такі набори отримали учні 1–4 класів, потім – дітки віком від 3 до 7 років та учні 5–11 класів. До того ж це не тільки для дітей переселенців, а й для всіх дітей громади.
– Ми не ділимо дітей на своїх та чужих, – зазначає освітянка. – Для нас вони всі рідні, і ті, хто тут живе, і ті, хто приїхав. 

Випускникам у Нововодолазькій громаді влаштували невеличкі, але все ж таки випускні вечори. Зрозуміло, що звичних великих урочистих зібрань ніхто не проводив, але камерні свята в школах відбулись.
– Це було дуже зворушливо, коли в одній зі шкіл діти а-капела співали гімн України на випускному, – ділиться Ольга Козачок.

А от щоб психологічно підтримати і дітей, і їх батьків, у громаді на базі Інклюзивно-ресурсного центру було відкрито Центр психологічної допомоги.

Щоб подолати дитячі тривоги та страхи

У штаті Центру – два психологи, логопед та технічний працівник. Немає реабілітолога – і зараз його шукають.

– Найчастіше до нас звертаються батьки дошкільнят або дітей молодшого шкільного віку. Найпоширеніші питання: як розмовляти з дитиною про війну; як пояснити, чому батько чи якийсь родич пішов воювати; як відповідати на запитання «Коли ми повернемось додому?», – розповідає директорка Центру Кароліна Завада. – І ми пояснюємо батькам, що спочатку вони повинні відновитися самі, мати внутрішній ресурс, щоб допомогти своїй дитині.

Психологиня пояснює, що, на щастя, люди, котрі приїхали до них у громаду, евакуювались у перші дні війни, тому діти особливих жахів побачити не встигли. Тому важких випадків не було – 3–4 візити до психолога, як правило, допомагали.

– Так, траплялись різні випадки. Наприклад, у 5-річної дівчинки раптово починалась істерика – і я зрозуміла, що вона так реагує, коли дорослі навколо неї починали голосно розмовляти. Я почала розмовляти з нею пошепки – і контакт було встановлено. Я з нею попрацювала – і все налагодилось, – зауважує Кароліна Завада.
Усього, за словами директорки, психологи Центру за цей час надали близько 300 консультацій, а логопед – близько 100.

«Про калину співали всі разом»

Секрети успішного завершення навчального року прості: за часи ковід-карантину педагоги навчилися працювати онлайн, і навіть ті, хто доволі поважного віку, опанували нові технології.

– Якщо б три роки тому їм сказали, що так широко будуть використовувати сучасні мультимедійні технології, то вони б, напевно, не повірили. Але зараз працюють – і дуже вдало, їх професійна компетенція зросла в рази, – зазначає Ольга Козачок.

Не припинили вчителі громади і підвищувати кваліфікацію та проходити атестацію. 

– Починали ми в онлайн-режимі, але підсумкове засідання проходило очно. Атмосфера була така незвична... Високий рівень патріотизму в поєднанні з професійною майстерністю відчувався в кожному вчителі. Наприклад, у нас атестувалась керівниця гуртка Нововодолазького будинку дитячої на юнацької творчості Тетяна Коваль – вона керівниця нашої «Вербиченьки». Під кінець її атестації ми всі дружно співали про калину, яка похилилася, – ділиться начальниця відділу освіти Ольга Козачок.

Зараз педагоги Нововодолажчини в тарифній відпустці. Як будуть працювати з 1 вересня – офлайн чи онлайн, – наразі ніхто не знає. Але працювати вони будуть обов’язково, долаючи усі виклики, які принесла війна.

Раніше ми писали також, як у Новій Водолазі приймають переселенців .

Автор: Інна Можейко