Харківський сержант потрапив під мінометний обстріл у зоні АТО. Його стан важкий, родина збирає гроші

Харківський сержант потрапив під мінометний обстріл у зоні АТО. Його стан важкий, родина збирає гроші

Старший сержант 92-ї ОМБ Валерій Кузніченко провів на фронті 60 днів без єдиної подряпини.

Але у перший день 2015 року потрапив під шквальний мінометний обстріл. Зараз стан військового вкрай тяжкий, він потребує допомоги.

2015 рік для двох великобурлучан, бійців 92-ї окремої механізованої бригади – Івана Ярового та Валерія Кузніченка – почався з мінометного «привітання» супротивника. Вночі 1 січня військові потрапили під шквальний мінометний обстріл. Внаслідок чого обидва отримали поранення та були госпіталізовані. Кожного бійця було прооперовано. Особливо складна ситуація зі станом здоров’я у Валерія. Медики реанімаційного відділення Київського військового шпиталю докладають усіх зусиль, аби врятувати життя герою.

– Ваню посікло осколками, але слава Богу, зараз він почувається більш-менш нормально. Пройшов лікування у Харківському військовому госпіталі, зараз його перевели в санчастину Башкирівської військової частини. А от у Валери справи значно гірші. Він у Київському військовому госпіталі, у нього травматична ампутація правої руки по лікоть, роздроблено кістку правого стегна, пробито легені, множинні поранення черевної порожнини та обличчя, – розповідає волонтер Галина Турлова.

Жінка з військовими знайома ще з мирного життя, а потім, коли чоловіків мобілізували, вона разом з іншими волонтерами допомагала і допомагає 92-й механізованій бригаді. Галина каже, що у Великому Бурлуку дуже багато патріотів, особливо вражають діти. Вони своїми силами готують концерти та їздять виступати у військову частину, підтримують українських захисників чим можуть.

– Бачили б ви, як приймають виступи дітей військові! – каже Галина. – Це найвдячніші глядачі, вони навіть діточкам польові квіти збирали та букети із соняшників дарували, це було неймовірно зворушливо.

У Івана і Валерія по двоє діточок, які дуже переживають за своїх батьків. Донька та син тяжкопораненого Кузніченка щодня моляться за свого батька, а він, як би йому не було погано, завжди розпитує у дружини Наталі, як там їх малеча. Районна влада допомогла Наталії коштами на проїзд до Києва. Жінка зараз поруч із коханим, підтримує чоловіка. Відтоді, як він у реанімації, чи не щодня – операції. Щоб не нашкодити Валерію, Наталія навіть плакати собі забороняє. Проте, вже готує і себе, і чоловіка до нового життя з інвалідністю.

– Нормальний протез коштує близько 300 тис. грн. Самостійно наша родина цієї суми не потягне, – із сумом каже Наталія.

У сім’ї Кузніченків уся надія на небайдужих людей. Валерій Кузніченко – справжній патріот України. У минулому працівник міліції, останні декілька років працював в охороні сирного заводу. Коли на Донбас прийшла біда, не залишився осторонь. 39-річного чоловіка було мобілізовано 29 серпня, спочатку була підготовка у Башкирівці, а 10 жовтня старшого сержанта, командира відділення Кузніченка у складі 92-ї ОМБ перекинули у зону проведення АТО. Там Валерій пробув 60 днів, потім була тижнева відпустка у колі родини, після чого – знову буремний схід. І от у перший день 2015 року військовий отримав страшний «подарунок» від ворогів. Зараз стан здоров’я бійця дуже складний, на лікування та протезування потрібно багато грошей. Кожен з нас може долучитися до допомоги захисникові Вітчизни.

Кошти можна перераховувати на номер картки ПриватБанку: 5168 7556 0223 0282 на ім’я Кузніченко Наталії Олександрівни (дружина).

Юлія Шматченко, матеріал з газети "Слобідський край" № 9 від 22.01.2015

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ