Еко-садиби та етнофестивалі. Як розважити туристів у неспокійні часи

Друге дихання фестивалів

Останні два роки сфера туризму й відпочинку на Харківщині відійшла на другий і третій план. Зовсім поряд – лінія фронту, до того ж державні кошти спрямовуються на пріоритетні галузі безпеки і оборони. Однак навіть у воєнний час люди цікавляться рідним краєм, відпочивають і відкривають для себе нові рекреаційні та історичні місця.  


Одним із популярних напрямів внутрішнього туризму є фестивалі. Фольклорні, музичні, етнографічні, історичні – вони проходять чи не круглий рік і збирають відвідувачів з різних куточків Харківщини та із сусідніх областей. Останні два роки деякі з них не проводились із міркувань безпеки (наприклад, «Печенізьке поле», «Олексіївська фортеця», «Весілля у Малинівці» та ін.). Подібні масові заходи проводилися лише у закритих приміщеннях і місцях. Однак потроху фестивальне життя оживає. Наприклад, перший для Харківської області історико-культурний фестиваль, присвячений алансько-болгарській спадщині  «Аланські витоки» зібрав у Верхньому Салтові на Вовчанщині близько 3500 відвідувачів.

Ідея проведення фестивалю виникла у директора музею-заповідника «Верхній Салтів» Любові Письменюк, а підтримали її благодійні фонди, районна та обласна влада. Як розповів начальник управління культури і туризму ХОДА, фестиваль стане щорічним.

– Ми із задоволенням підтримуватимемо ініціативу громадських організацій і благодійників і надалі. У нас єдине прохання – щоб не було збігів у фестивальному календарі області і щоб не проводилось кілька заходів у різних куточках області в один день, – зауважив Олег Яцина.

Подивитися календар обласних культурних подій та дізнатися про цікаві туристичні маршрути та екскурсії можна на сайті Харківського обласного туристсько-інформаційного центру www.tic.kh.ua.

Єднання з природою

Відірватися від цивілізації та пожити у майже первозданних умовах, насолоджуючись свіжим повітрям і мальовничими краєвидами, вирушити по гриби чи на рибалку, спробувати себе у гончарстві, лозоплетінні чи ковальстві, а ще – куштувати автентичні страви, кататися на конях і доглядати худобу – все це сьогодні можливе для жителів великих і маленьких міст, якщо вони завітають на зелені садиби й еко-хутори Харківщини. Етнографічний чи козацький, фермерський чи краєзнавчій – кожний такий хутір має не тільки свою тематику, а й різні рівні комфортності та набір послуг.

От, наприклад, Нововодолажчина стала центром зеленого туризму, тут є цілих два еко-хутори. Один із них незабаром з’явиться у селі Ордівка. Родзинкою автентичного екохутора «Ордівська слобідка» стануть будівлі, виконані за стародавніми технологіями. При цьому, говорить керівник проекту Володимир Косенко, втручання у природній ландшафт буде мінімальним: більшість дерев, чагарників і навіть мурашників залишаться незайманими. Зустріти тут перших відвідувачів власники еко-хутору планували ще восени минулого року, утім, будівельні роботи затягнулися через брак грошей та  проблеми з дозвільними документами.

– Наразі готові баня, господарський дім, декілька бесідок, вся інфраструктура: електрика й каналізація. Є частина меблів, побудована частина майстерні, у якій ми будемо виготовляти дерев’яні меблі. Усе будується з екологічно чистих матеріалів. Ну майже все: наприклад, без цементу зараз ніяк не обійдешся. Решта – глина і дерево, – розповідає Володимир Косенко.

Поселення передбачає повне єднання з природою. Електроенергію тут будуть отримувати не тільки від мережі, а ще й від сонця. Уже збудовано та випробувано сонячно-повітряну батарею, яка виробляє тепло. Результат вражаючий: коли на вулиці в лютому –10,3 ºC, на виході колектора – +54 ºC. Він дозволяє опалювати всі будівлі та економити до 40 % коштів. Звичайний котел, каже господар, також використовуватиметься – але тільки у не сонячні дні.

Бережно тут поводяться і з водою: дощову збирають для поливу рослин. А для уживання використовують воду зі свердловини.

Незважаючи на фінансові й організаційні проблеми, Новий 2017 рік у «Ордівській слободі» планують святкувати уже разом з відвідувачами. Загалом же відпочивати тут можна буде круглий рік. Розваги гостям поселення пропонуватимуть традиційні: прогулянки на конях, баня, знайомство зі стародавніми ремеслами. На хуторі буде ціле містечко майстрів.
Ще одна сторона зеленого туризму – соціальна. За домовленістю з ордівською сільською громадою, на екохуторі працюють лише місцеві жителі. Зараз до будівництва залучають від п’яти до двадцяти ордівців, залежно від обсягу необхідних робіт.

Скільки таких еко-садиб у Харківській області, сказати не можуть навіть у профільному управлінні ХОДА. Адже не всі господарі еко-бізнесу реєструють його належним чином, бо податкові умови не дуже сприятливі, а законодавство не передбачає якихось пільг. Однак є принаймні десять таких закладів, які працюють офіційно. Для них обласна спілка зеленого туризму навіть розробляє категорії, на кшталт зірок для готелів. Фінансової ж допомоги з обласного або державного бюджету власникам еко-поселень поки що чекати не варто.

– Потрібно розуміти, що це справа чисто приватної ініціативи. Ніякі програми і бюджети не передбачають фінансування цих садиб, – каже начальник управління культури і туризму ХОДА Олег Яцина. – Наша роль – надання інформації та організаційно-методичної допомоги.

Новинки старої Європи

На відміну від України, ЄС підтримує туристичну галузь дуже потужно, адже вона є вагомою складовою отримання прибутків. За даними інформаційної кампанії «Сильніші разом!», у 2014 році туристи, що побували в країнах ЄС, залишили там близько 392 млрд євро, тобто згенерували майже 3 % внутрішнього валового продукту ЄС. Останні два роки виручка від туризму поступово зменшується, тож шукати нові туристичні принади дуже актуально і для старенької Європи.

Європейська комісія має 11 великих програм і фондів, через які надходить фінансова допомога туристичній галузі ЄС. За допомогою цих програм фінансування отримали сотні проектів. Наприклад, у 2011 році 317,819 тис. євро (57 % від бюджету) отримав проект перетворення старої вугільної шахти у простір креативної економіки С-Mine в бельгійському місті Генк (Genk). Тут створили культурний центр, організували подорож у великій вентиляційній шахті, а також місце для «Академії медіа та дизайну» і Лабораторію з дизайнерських інновацій.

А у гірському регіоні Болгарії, провінції Ловеч (Lovech), існує традиція ремісництва. Пан Хрісто Хрістов, що спеціалізується на виготовленні предметів зі шкіри і сідел, вирішив збудувати гостьовий будинок для чотирьох гостей і відновити свою майстерню. Для реалізації задуму було виділено 30 % фінансування у сумі 15 тис. євро у 2013–2014 рр.

– Політика розвитку туризму в ЄС передбачає, що створення туристичної привабливості має бути не лише клопотом місцевої влади, але й опиратись передусім на приватну ініціативу, особливо на регіональному і місцевому рівнях. Це логічна стратегія, адже громади, які проживають на певних територіях, як ніхто добре знають свої сильні сторони та потенціал, і можуть запропонувати прості і дієві рішення реалізації цього потенціалу. Тож у Європі ініціатива громадян, що ґрунтується на продуктивній ідеї, завжди знайде фінансову підтримку від державних інституцій та фондів ЄС, – зазначає аналітик Віталій Горобець.

За його словами, якби і в Україні до приватних ініціатив додати державну підтримку у спрощенні ведення бізнесу, створенні сучасних і зрозумілих стандартів якості, облаштуванні інфраструктури та наданні фінансової допомоги на гідні проекти, це суттєво зміцнило б позиції туризму в Україні. Однак, зауважує аналітик, українцям варто пам’ятати, що ми живемо у час реформ, коли громадянське суспільство має достатній вплив на зміни у державі.

Тамара Кіч