Зроблено в Харкові: як був винайдений кращий гоночний велосипед країни

Зроблено в Харкові: як був винайдений кращий гоночний велосипед країни

"Тахіон та його "батько" Реджинальд Воронцов. Фото: funon.cc

Чи легко винайти велосипед? Та ще й гоночний? Та ще й такий, щоб за ним буквально «шпигували» велосипедні фірми світу? Харків’янин Реджинальд Воронцов це зробив: його «Тахіон» – єдиний вітчизняний гоночний велосипед, який здобув всесвітню популярність.

Український велосипедист Юрій Лупаленко писав про цей велосипед: «Я на «Тахіоні» різних моделей установив чотири рекорди Європи і світу; став чотириразовим чемпіоном СРСР, установив вісім рекордів СРСР і 12 рекордів України. Виграв індивідуальну гонку 4 км на Кубку Європи в Брно в 1985 році і ще 31 гонку на треку, частина з них – міжнародні».

Творцем «Тахіона» був колишній велогонщик, який став Головним конструктором проекту спортивних велосипедів Центрального конструкторсько-технологічного бюро велобудування, яке розміщувалося в Харкові, – Реджинальд Воронцов.

До того, як прийти у бюро на роботу, він двадцять років займався велоспортом, тому чудово розумів, які завдання стоять перед конструктором спортивного велосипеда. Перший досвід – «Москва-80», велосипед вищого класу для шосейних гонок, який робили до Олімпіади-80.

У підсумку перший вітчизняний гоночний велосипед вийшов анітрохи не гіршим за італійські, на яких їздили наші спортсмени, а навіть кращим – «Москва» була легша аж на 200 грамів! Розробку загалом визнали вдалою, але до виступу на Олімпіаді не допустили. Чому не запустили «Москву» в серію – найімовірніше, тому, що чиновники не хотіли втрачати контракти з італійцями: тоді для них це був єдиний спосіб їздити в закордонні відрядження.

Не засмуючись, Воронцов переключився на новий проект. Спортивний апарат повинен був стати легким, в міру жорстким, добре керованим, аеродинамічним, ергономічним, мати хороший накат. Модель Воронцова назвали «Тахіон» на честь гіпотетичної частинки, що рухається у вакуумі швидше за світло. Складена майже цілком з іноземних деталей, вона отримала сталеву раму – нижчу і коротшу радянського стандарту. Основною відмінністю було кермо, закріплене за корону вилки, завдяки цьому посадка гонщика була аеродинамічнішою. «Суть – у рамі. Я її зробив нижчою і коротшою, вона вийшла компактною, але водночас здорово «котилася». А для гонщиків це головне – раз рама жорстка, є до чого докласти зусилля, виходить хороший накат, – розповідав конструктор в одному з інтерв’ю. – За тринадцять років роботи було тринадцять моделей і модифікацій – я закінчив на початку 90-х, коли почалася розруха. Захищено близько десяти авторських заявок на винаходи».

Найвідоміша версія «Тахіона» – велосипед, який охрестили «рогатим» за своєрідну форму керма. На ньому і всесоюзні вигравали, і чемпіонами світу ставали. Після перших успіхів «рогатого» повезли на виставку в Мілан. «Загальна різниця в якості радянської та зарубіжної техніки – років так двадцять, – розповідав Реджинальд Воронцов. – А біля «рогатого» і японці крутяться, і американці, і кого тільки не було! Італійці язиками цокали: «Беліссімо»! Тільки й чути було, як фотоапарати клацають. А після Мілана глядь – а у нового французького велосипеда педальки – копія наших!». І це не єдиний випадок. Воронцов згадує, як у 1982-му на велотрек у Крилатському приїхала журналістка із США – начебто подивитися тренування наших гонщиків. Сфоткала з усіх боків кожну деталь «Тахіона» і пішла. Після виявилося, що це була дочка американського веломагната, фірма якого «запозичила» багато воронцовського. «Ох і прикро ж було! – розповідав Воронцов. – Але така тоді була практика – крали ідеї, не соромлячись».

У 1980-х цей велосипед коштував дорожче «Запорожця» і трохи дешевше «Жигулів» – до 6500 радянських рублів. З 1980 по 1992 рік було випущено близько 500 екземплярів «Тахіона». Зараз це справжній раритет.

Читайте також: Які дива пропонувала харківська «інфекціонка» 50 років тому 

Матерiaли по темі

subscription
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини:
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини: