Знищена краса: церква Різдва Пресвятої Богородиці в Дергачах

17.04.2022 14:15 Хронограф

4 квітня в результаті обстрілів у місті Дергачі Харківської області було пошкоджено пам’ятку архітектури.

Дергачі – один з тих багатостраждальних населених пунктів Харківщини, який піддається ворожим обстрілам майже щодня. Частина території громади окупована російськими військами. Звідти або через кордон, до якого тут менше 100 кілометрів, летять на Дергачі ракети. Стадіон, Будинок культури, будівля міської адміністрації, Центр первинної медико-санітарної допомоги, будівлі стаціонарного відділення Дергачівської центральної лікарні, Дергачікомунсервісу та безліч зруйнованих приватних будинків, яких з кожним днем стає все більше.

Регулярно руйнуються комунікації, люди залишаються без світла, зв’язку, газу – і комунальники міста роблять майже неможливе, шоб їх полагодити. Але 4 квітня окупанти зазіхнули на святе – до того ж у прямому значенні цього слова: вони завдали удару по дергачівському храму – церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Цей храм має давню історію, його будували, як то кажуть, усім світом. 

Разом з народом

Храми на Слобожанщині завжди тісно пов’язані з історією населеного пункту або з особистостями чи подіями. Окрім суто релігійної функції, вони виконували ще багато всіляких «справ»: гуртували людей, слугували прихистком та центром психотерапевтичної допомоги, були центрами письменництва та навіть своєрідними «навігаторами».

Як вважав відомий дослідник слобожанської архітектури Володимир Кодін, дзвіниці церков слугували маяками в лісостепу: їх було видно здалеку, бо будували церкви зазвичай у центрі села на високому місці. Знаходились вони на такій відстані, що, виїжджаючи за околицю одного села, можна було розгледіти дзвіницю у наступному. А дзвони використовували як спосіб попередити про небезпеку: чи про пожежу, чи про ворожий напад.

Читайте також: Знищена краса. Меморіал на горі Кременець в Ізюмі

Частина храмів була побудована в панських садибах поміщиками за власний кошт, а частина була усіма своїми коренями пов’язана з життям місцевих жителів, адже будували такі храми, як кажуть, усім світом. Історія храму Різдва Пресвятої Богородиці в Дергачах – це саме другий випадок.

Храм на Буряківці

В «Історико-статистичному описі Харківської єпархії» архієпископ Філарет (Гумілевський) пише, що найдавніший храм Деркачів (так до 1943 року називались Дергачі) – дерев’яний храм Святителя Миколая – був збудований не пізніше 1660 року. А от другим, побудованим на піщаній рівнині, яка називається Буряківка, став храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

Він був освячений, за свідченням того ж таки Гумілевського, в 1685 році. Першим священиком став Яків Туранський. Існує навіть цікавий документ – відповідь на його клопотання, датована 1686 роком. Згідно з ним, замість платні священику та причту Свято-Різдвяного храму було виділено «ріллю землі 50 чвертей Харківського повіту з порожніх».

Перший дерев’яний храм простояв близько 100 років, і в 1765 році священикам Різдвяно-Богородичного храму Тимофію Туранському (правнуку Якова Туранського), Філімону Полевському та парафіянам дозволили будівництво нового дерев’яного храму. Це було пов’язано, мабуть, не стільки з віком, скільки з тіснотою старого храму. Населення Деркачів у той період швидко зростало, і наприкінці XVIII століття Деркачі були вже другим після Харкова за величиною населеним пунктом Харківського повіту (тут жило 2433 особи). А в XIX столітті розпочинається епопея будівництва кам’яного храму в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці.

Від дерев’яного до кам’яного 

Багатих людей, які б взяли на себе основну частину витрат на будівництво храму, у Деркачах не було, тому гроші на будівництво збирали, як кажуть, усім світом. Відомо, що активну участь у будівництві брали поміщики Олександр Асташевський, Семен Квітка та парафіяни – казенні селяни. Поміщик Петро Чуніхін за свій рахунок влаштував на хорах боковий вівтар в ім’я Петра і Павла. Але головним ініціатором будівництва кам’яного храму був священик Федір Туранський – ще один із роду священиків, які служили в храмі із XVII століття.

Читайте також: Знищена краса. Будинок з історією на вулиці Свободи у Харкові

Хто був архітектором кам’яного храму – невідомо, як і точна дата побудови. Найпоширеніша версія – храм був збудований у 1838 році. Проте, в обласному Списку пам’яток архітектури, де церква Різдва Пресвятої Богородиці значиться за номером 514, датою побудови названо 1850 рік. На користь саме цієї дати свідчить і архітектурно-мистецький вигляд храму.


– Побудована в 1850 році церква в ім’я Різдва Богородиці у місті Дергачі є чудовим прикладом пізнього класицизму, – пояснює мистецтвознавець-реставратор Віктор Ряполов. – З одного боку, вона має шляхетний і, водночас, аскетичний класичний вигляд. З іншого боку – є деякі елементи, які свідчать про початок занепаду стилю. Наприклад, переобтяжений барабан із занадто масивним для цієї церкви куполом і відсутність належної витонченості у співвідношенні пропорцій різних частин дзвіниці. Фактично, таку архітектуру можна вважати своєрідним передбаченням переходу до неоренесансу другої половини XIX століття. Таких церков на території Харківської області залишилося небагато. Кожна з них – цінна пам’ятка, яка потребує дбайливого збереження.

Відображення історії Дергачів

Новий храм був великим. Він мав чотири престоли: головний – на честь Різдва Преподобної Богородиці, правий – на честь Стрітення Господня, лівий – на честь Вознесіння Господня і на хорах – на честь Апостолів Петра і Павла. 

При церкві було дві церковноприходські школи для юнаків і дівчат. У церкві зберігалися справжні скарби – і духовні, і матеріальні: Євангеліє 1664 року, «Апостол»  1688 року, «Бесіди Іоанна Златоуста» 1624 року, а з речей – срібний хрест (подарунок Григорія Філевського 1743 року) та срібний потир – пожертва сотника Андрія Філіпова 1754 року. Храм був справжньою місцевою перлиною, якою пишалися жителі.


Під час оголошеної більшовиками боротьби з релігією храм було закрито. До війни в церкві розташовувалася МТС. Служби тут розпочалися тільки під час війни, навіть проводили обряд вінчання. Після визволення у 1943 році церкву не закривали.

Активне відродження діяльності храму почалося у 90-ті роки минулого століття. А в 2010 році завдяки прихожанам та жертводавцям були проведені великі ремонтні і реставраційні роботи: замінено повністю дах, вікна, проводку, перероблені купол, сходи, навіси над сходами, відреставровано дзвони, замінено три іконостаси на дерев’яні – різьблені та позолочені, розписано купол і стіни (деякі елементи позолочені), придбано три нові панікадила, оновлене опалення, зроблено теплу підлогу, пофарбовано фасад церкви. Перлина Дергачів засяяла новим блиском.

У 2010–2012 роках побудовано двоповерхову недільну школу, де навчалось 65 учнів. У приміщенні школи знаходяться христильня, бібліотека, просфорня. У 2018 році відкрито іконну лавку.