ВПО у Нововодолазькій громаді: їхали з усієї області, приймали всіх

Як розповідає Нововодолазький селищний голова Олександр Єсін, громада змогла швидко організуватися, щоб приймати велику кількість біженців. Кинули у групи в соцмережах оголошення – просили місцевих, хто готовий поділитися житлом чи кімнатою, повідомляти в селищну раду. Тож дуже швидко знайшли, де ВПО розселити. Як тільки все приватне житло було максимально зайняте, домовилися розгорнути два місця масового перебування. Переселенці розмістилися на базі санаторної школи та гуртожитку Липковатівського аграрного коледжу, звідки через війну виїхали студенти.

– Більшість людей самі контактували через соціальні мережі: ВПО писали, що шукають житло, а місцеві виходили на них та домовлялися. Ми обслужили відсотків 30, 70 – розселилися самі. У Просяному тисяча жителів своїх і 1100 переселенців. Ми їх питаємо: «Де ви там усі помістилися?». А у Просянському окрузі є село Лихове, звідти жителі майже повиїжджали, залишилися лише дачі. Зараз вони заселені. Плюс у нас є садові товариства у Щебетунах, Федорівці – у всіх живуть харків’яни, які мають там свої будинки, – говорить Олександр Єсін.

Зустрічали переселенців на трасі

Визначити, звідки до Нововодолазької громади приїхало більше ВПО, важко. Їхали звідусіль.

– Спочатку було багато з Харкова, потім з деокупованих територій. Пам’ятаю жінку з невісткою і двома онуками з Роганської громади. Люди звідти почали виїжджати через обстріли, як тільки змогли. Невістку ми направили до лікарні – щось зі шлунком, а бабусю з дітьми поселили. Із Золочева до нас приїжджали. Як його почали бомбити, телефонував голова громади Віктор Коваленко. Каже: «Допоможіть там нашим, я їх зорієнтував, щоб їхали до тебе». З Ізюма пам’ятаю жінок. Коли там ішли активні бойові дії, нам зателефонували, щоб ми їх зустріли на дорозі – люди трохи заблукали. Тропами виходили з небезпечної території, ми їх на трасі знайшли, а дощ тоді сильний був. Жіночки у нас переночували та поїхали далі, – розповідає Нововодолазький селищний голова.

На початку війни держава не мала алгоритму реєстрації переселенців. Тож у Новій Водолазі вирішили поки що ввести свій варіант – у селищній раді та по старостинських округах розліновували зошити і записували паспортні та контактні дані людей. Щоб хоча б розуміти, хто до них прибув. Тож коли через місяць держава ввела програму «Соціальна громада», тут спокійно реєстрували людей, бо мали всю контактну інформацію.

– Вдень приймали документи, а вночі дівчата реєстрували, бо програма часто зависала, всім же поспішали швидше заповнити документи та отримати гроші як ВПО. Вважаю, що ми вдало пройшли цей етап, не було натовпу, всіх викликали за чергою, – каже Олександр Єсін.

По реєстрації як внутрішньо переміщені особи у Нововодолазькій ТГ пройшло майже 15 тисяч людей, з них залишилося в громаді 12 090 осіб. Наразі в Нововодолазькій громаді проживає понад 30 тисяч людей.

Платили комунальникам з місцевого бюджету

Звісно, збільшення кількості населення більше ніж на 30 відсотків – це суттєве навантаження на місцеві комунальні служби. Треба вивезти сміття не за 20 тисячами людей, а за 30 тисячами. Треба забезпечити послуги водопостачання та водовідведення для збільшеної на третину кількості користувачів. А коштів розрахуватися за ці послуги у багатьох немає, бо немає роботи, а ще у багатьох, саме у ВПО – і власного житла тепер немає.

– Чи велике це навантаження? Так, але ми впоралися. Виділили 4 мільйони гривень субвенції на сплату за комунальні послуги. Бо, як завжди, Кабмін прописав не відключати критичну інфраструктуру, та приватні підприємства, те ж обленерго, це не цікавить. Є борги – і все, пеня, штрафи. Тож ми заплатили свої кошти, гроші є, минулорічний бюджет виконали, – розповідає Нововодолазький селищний голова.

Проблем з адаптацією переселенців на новому місці у селищній раді не бачать. Усі необхідні послуги – медичні, соціальні – вони отримують нарівні з місцевими. Мають гуманітарну допомогу. Якщо треба, то в інклюзивно-ресурсному центрі працює психолог. Але наразі до нього майже не звертаються, це навесні минулого року приходило багато людей. За весь час роботи спеціаліста його відвідали 150 людей.

Що стосується працевлаштування, то хто хотів, міг це зробити. Наприклад, лікарі з харківського інституту ім. Сітенка спочатку працювали у місцевій лікарні тимчасово, а тепер залишилися тут на постійну роботу. Також до громади переселялися люди зі своїм бізнесом.

– Кофейні на колесах, які були у Харкові, приїхали до нас у перші дні війни. Прийшли і питають, чи можна десь стати? Кажу: «Ставайте, де зможете». Добре, що вони приїхали, бо тоді всіх треба було накормити, напоїти, а більшість магазинів не працювала. Питаю зараз про Харків, а він відповідає: «Я туди не повернуся, у мене тут усе добре». Людина купила в нас житло, осіла у громаді, – говорить Олександр Єсін.

Насадили сосен кримських

Новоселівський старостинський округ – наймолодший у Нововодолазькій громаді, з’явився після її об’єднання. Тож роботи багато, але жителі, за словами старости Вячеслава Бирки, крок за кроком покращують життя та зберігають красу свого села.

– У нашому старостаті на початок війни було 3199 людей, а ВПО – 1298, але ж ви розумієте, що не весь народ пішов реєструватися. Тому ми завозили дуже багато «гуманітарки» – і селищна рада допомагала, і волонтери. Завдяки нашим працівникам культури везли допомогу навіть з Полтави. Активно підтримували і продовжуємо підтримувати військових. Зробили для них та передали десь 20 буржуйок, більше 1000 окопних свічок, – розповідає Вячеслав Бирка.

На запитання, чи включаються переселенці у життя села, він відверто каже, що буває по-різному. Але треба працювати з людьми, саме від цього залежить результат. Десь достукалися, десь не достукалися. Наразі в них великі плани – розвиватися, хоча війна й заважає.

Хочуть зробити дорогу, розбити в окрузі молодіжний парк. На тій території вже насадили сосен кримських.

– Ви ж розумієте, що сосни вибирали не просто так, а з натяком на наш Крим? А взагалі у цьому році ми в Новоселівці насадили 7000 сосен кримських, хочеться, щоб село було зелене, – зазначає староста.

«Нашою капустою вони вдавляться!»

Можливо, це не зовсім добрий привід для того, щоб радіти, бо люди вимушені були залишити домівку та переїхати на більш безпечну територію. Але староста Знам’янського старостинського округу Наталія Матвєєва зізнається, що коли бачить на вулицях багато нових людей та дітей, то аж серце радіє за рідне село. Воно живе та має перспективи, незважаючи на війну. Днями тут установили новий дитячий майданчик навпроти школи, кошти надала селищна рада.

– Переміщених осіб розміщали в родичів, а якщо людям не було де поселитися, то знаходили пусті хати і туди заселяли. Потім допомагали їм освоїтися. Місцевих жителів у нас 325, а переселенців на початок війни було більше 340 людей. Зараз залишилося близько 200 ВПО, їм нікуди повертатися або це небезпечно. Є навіть такі, що купили житло, тож вони вже наші, а не переселенці, – говорить Наталія Матвєєва.

Єдина проблема – у селі немає роботи. Працює тільки бюджетна сфера – музей, клуб, школа, офіс старости, а бізнес – у сусідніх селах та Харкові. Тому багато людей їздить туди на роботу, через це в основному з округу населення й виїжджає.

Місцеві дуже активні, завжди відгукуються на будь-які пропозиції щось прибрати, полагодити для свого округу. Викошували траву в саду, білили дерева у парку. Всі разом допомагають ЗСУ. Староста каже, що ВПО також приєднуються, не відмовляються брати участь у спільній праці.

У парку біля місцевого музею ми зустріли пенсіонерів, які закінчили садити картоплю та прийшли трохи відпочити. Вітаємося, запитуємо про життя. В нас усі, хто має можливість, допомагають військовим, говорять вони, хоч місцеві, хоч ВПО: «Що скажуть, те й робимо. А ще перераховуємо з пенсії кошти на ЗСУ. Так, це небагато, але щомісяця».

Запитую про плани на врожай картоплі цього року.

– Все буде добре, зберемо гарний урожай, до того ж після Перемоги. А нашою капустою вони вдавляться! – оптимістично відповідають співбесідники.

Нагадаємо, що у Нововодолазькій громаді пройшла благодійна фотосесія на підтримку ЗСУ, а ще тут відкрили Центр громадського здоров'я та реабілітації.

Також нагадаємо, що аграрії Нововодолазької громади продовжують працювати та мають плани розвитку, незважаючи на війну. 

Більше новин селища Нова Водолага та інших населених пунктів громади дивіться на нашому сайті.