На мене упав чотириметровий уламок: боєць Харківської ТрО про військові будні
Сергій з позивним «Кайзер» зараз служить у Харківському окремому батальйоні територіальної оборони. До повномасштабної війни жив звичайним цивільним життям – займався спортом, бігав по 15 кілометрів на день та правильно харчувався.
Історію військовослужбовця кореспонденту медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.
Він згадує, що 24 лютого о 4.45 йому зателефонувала заплакана мама та повідомила, що Чугуїв бомблять.
«У той момент прийшло розуміння, що це війна, відчув злість і гнів, який не полишає й понині. До моєї хати хтось увірвався з мечем – це нестерпно. Над Харковом було чути глухі вибухи. Я розумів: якщо курсанти підбили танк на окружній Харкова, це значить, що російські танки вже близько. Відчував, якщо я не піду, то не зможу далі з цим жити», – розповідає Сергій.
25 лютого чоловік пішов у військкомат, проте тоді, на самому початку війни, прогнози щодо свого життя в нього були невтішні.
«Думав, що зараз отримаю автомат і, скоріше за все, до 26-го не доживу», – зізнається боєць.
Чоловік додає, що такі ж відчуття були й у побратимів у різних підрозділах.
«Якими б не були ці люди, я завжди буду з повагою і великою шаною до них ставитися. Бо тоді вони йшли до війська, розуміючи, що скоріш за все загинуть», – говорить «Кайзер».
Чоловіка приписали до військкомату та евакуювали до Краснограда.
«Біля місця служби був музей з експозицією, присвяченою АТО. Співробітники музею роздягли манекен і дали мені форму й класну амуніцію. Але мені не давала спокою думка, що я повинен бути з курсантами на окружній Харкова, а не в тиловому Краснограді. Тож за першої-ліпшої нагоди перевівся до Харківського окремого батальйону територіальної оборони», – розповідає боєць.
Перший майже бойовий вихід був на блокпост на сході Харкова.
«Було видно виходи «градів». Дуже боляче дивитись, як за нами в місті рвалися ракети, а ми нічого не могли вдіяти», – згадує військовий.
Пізніше були довгі місяці навчання, а потім чоловік пішов добровольцем у штурмову роту. Підрозділ прикомандирували до 93-ї бригади. Після цього боєць потрапив на нульові позиції.
«Там, під Комишувахою, в мене був другий день народження. Міна зрізала товстенне дерево, чотириметровий уламок впав просто на мене. Він зім’яв шолом і порвав амуніцію, до всього цього отримав ще тяжку контузію. Саме тоді прийшло розуміння, що значать ці міліметри на війні», – розповідає військовий.
Далі Сергій брав участь у боях біля Курдюмівки та Кліщіївки.
«Наша рота тримала позиції вздовж каналу біля самого села. Попри постійні атаки вагнерівців, ми не віддали ані метра рідної землі. Ми з напарником були в розрахунку Mk-19, нас крили всім, що в них було. Особливо запам’ятався момент, коли ми вп’ятьох захищали фронт у 750 метрів. Коли передавали позиції, нас крили одночасно з кулеметів, снайпер, міномет і гранатомет – було дуже гучно», – ділиться «Кайзер».
Раніше ми писали про Тараса з позивним «Гордій» – історика у минулому, а зараз – бійця 5-ї Слобожанської бригади НГУ.
А ще про бійця з позивним «Кіт», який до повномасштабного вторгнення працював в охоронній фірмі.
Також про Стаса з позивним «Крейзі док» – парамедика 1-ї окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна, що брала участь у звільненні Харківської області у вересні 2022 року.
Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.