Наш екіпаж урятував понад сотню життів: бойовий медик розповів про роботу
«Циба» – медик евакуаційної групи бригади «Спартан». Його робота на фронті відбувається у щохвилинній напрузі – як фізичній, так і моральній. Проте саме завдяки невтомній праці бойових медиків удається врятувати життя бійцям.
Історію медика медіа «Слобідський край» розповіли у служба інформації та комунікації військової частини.
Екіпаж складається з двох людей – медик і водій. Медику потрібно надати домедичну допомогу, а водію – доставити його та пораненого до стабілізаційного пункту. «Циба» розповідає, що алгоритм їхньої роботи не складний, але в ньому важливі кожна деталь та кожна хвилина, бо від цього залежить життя захисників. Його головне завдання – швидко реагувати на кожен виклик, а також стабілізувати стан поранених бійців для їх подальшої евакуації.
– У мене є середня спеціальна освіта – фельдшер, але коли прийшов до військової служби, тут для мене відкрилася тактична медицина. Вона відрізняється від цивільної, тут по-іншому надається допомога, – говорить медик.
Гвардієць ділиться, що у наданні допомоги бійцям, окрім швидкості та професійності, одним з важливих елементів є комплектування машини евакуації та особистого рюкзака медика.
– У машині повинні бути носилки – жорсткі та м’які. М’які носилки більше використовуються для того, щоб пораненого нести з позиції чи доставати з високої броньованої машини, якщо він дуже «тяжкий». Має бути рюкзак, в якому є все для надання медичної допомоги, поки веземо бійця – це бандажі, перев’язки, крапельниці й знеболюючі препарати. Рюкзак необхідний для того, щоб виходити на позицію. У нас усе знаходиться у машині: турнікети, бандажі, рукавички, ножиці, щоб зрізати броню, шприці, перев’язувальні матеріали, оклюзійні пов’язки та бинти – це все для того, щоб довезти людину до стабілізаційного пункту, – розповідає чоловік.
«Циба» впевнений, що бойовим медиком може стати кожен, бо допомога на лінії фронту відрізняється від цивільної медицини. Тут головне – швидкість та оперативність надання допомоги, а цьому можна навчити, було б бажання. Він додає, що в роботі є як тяжкі моменти, так і приємні, що надихають продовжувати службу.
– За весь час роботи наш екіпаж урятував більше сотні життів наших воїнів. Це найприємніше та найголовніше – хлопці живі, – зазначає медик.
Раніше ми писали про 25-річного Максима – бійця 92-ї ОШБр. На захист держави став одразу після початку повномасштабного вторгнення. Батько захисника тоді без зволікань пішов з ним.
А також про Євгена з позивним «Плюсік» – бойового медика у 122-му окремому батальйоні 113-ї окремої бригади Сил ТрО. У перший день війни він добровільно пішов до військкомату й за цей час пройшов чимало гарячих точок.
Та про Володимира – бійця прикордонної бригади «Сталевий кордон». До повномасштабної війни працював водієм трактора на фермі, жив спокійним, тихим життям. А зараз він щодня готує смачні страви для бійців на передовій.