«З такими людьми Перемога буде за нами»: гвардієць з Харківщини про мотивацію

22.08.2023 09:52 Суспільство
Фото: Східне територіальне управління НГУ Фото: Східне територіальне управління НГУ

«Хімік» – офіцер 3-ї бригади оперативного призначення «Спартан». З початку повномасштабної війни він добровільно приєднався до лав Національної гвардії. 

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Східному територіальному управлінні Національної гвардії України.

Свій бойовий шлях чоловік починав з охорони стратегічних об’єктів, але, як тільки запропонували посаду заступника командира по роботі з особовим складом мінометної батареї, не вагаючись, погодився.

– Наша батарея працювала в районі населених пунктів Слатине, Прудянка, Дементіївка. Я на посаді заступника командира батареї керував трьома розрахунками. Ми стримували наступ ворога в напрямку Прудянки й допомагали відбивати атаки на Дементіївку. Працювали по-різному залежно від ситуації, інколи ставили стаціонарну позицію. Або працювали кочівним мінометом: виїжджали десь узагалі в іншому напрямку, відпрацьовували куди потрібно та повертались назад, – розповідає «Хімік».

Хімік

Після успішного контрнаступу на Харківщині його підрозділ відправили у район Майорського.

– На другий день після того, як ми заїхали, пішов активний штурм. Ворог використовував танки, артилерію, авіацію. Але завдяки злагодженій роботі та вмілому керівництву нашого батальйону ми його відбили. Штурмували із самого ранку й до пізнього вечора, ворог зазнав великих втрат. Коли вони побачили, що наші позиції міцні, другий раз уже туди не лізли, – говорить військовий.

Після цього «Хімік» з побратимами поїхали у Бахмут. Там основним завданням було робота по піхоті противника, щоб вони не могли вийти на прямий вогневий контакт з позиціями наших захисників.

– У Бахмуті була велика інтенсивність, практично кожного дня йшли штурмові дії. Коли були моменти «спокою», розвідка летіла вглиб, шукала цілі. Нашими розрахунками був уражений не один мінометний розрахунок ворога, також були влучання в склади боєкомплекту противника, – розповідає гвардієць.

Далі мінометники повернулися до Харкова. Проаналізувавши свою роботу, взялися за навчання.

– У Бахмуті був «прихід» по позиції, і нашого навідника поранило. Та нам усе одно потрібно працювати: міномет має допомагати піхоті. Це вкотре показало, що людей треба навчати ще більше, щоб вони були взаємозамінні. На цьому тепер робимо особливий акцент, – переконаний чоловік.

Але він впевнений, що для ефективного ведення бою знань та навичок недостатньо, боєць має бути вмотивованим.

– Моя особиста мотивація – це вільна Україна, тому що мої батьки були в окупації, я знаю, що це таке. Моя мотивація – це сім’я вдома, дружина, дитина. Також моя мотивація – це військова сім’я, мій підрозділ. Коли в людей «горять» очі, вони навчаються, просять більше інформації, більше провести з ними занять, для того, щоб успішно воювати. Мене мотивують люди, які кажуть: «Пустіть мене в бій, у мене є боржок». З такими людьми Перемога буде за нами, – зазначає «Хімік».  

гвардієць

Раніше ми писали про нацгвардієйця Валентина на псевдо «Шелбі», який служить у 3-й бригаді оперативного призначення «Спартан» із січня 2023 року. За цей час він встиг пройти через важкі бої в Бахмуті, поранення та повернення в стрій.

А також про Олексія з позивним «Лан» – добровольця Красноградського окремого батальйону Харківської бригади ТрО. Чоловік уже понад дев’ять років дає відсіч ворогу.

А також про 58-річного вінничанина Анатолія – командира танкового взводу 3-ї окремої танкової Залізної бригади, що брала участь у звільненні Харківської області.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.

Автор: Ксенія Карпенко