Окопні свічки для ЗСУ від Близнюківщини: зігріти захисників може кожен

23.01.2023 12:04 Близнюки

Подружжя з Близнюківської громади Харківської області згуртовує навколо себе однодумців для допомоги ЗСУ: чоловік разом з дружиною виготовляють окопні свічки. Сергій Євдокимов та Тетяна Кобилєва вважають їх символом перемоги України.

«Після війни повернемося додому – в Харків»

Сергій Євдокимов народився та виріс у селі Новонадеждиному на Близнюківщині. Закінчив школу, потім Харківську академію міського господарства, де здобув фах менеджера з туризму, але працювати за спеціальністю не довелося. Активний молодик шукав варіанти заробітку, тож працював і на «Новій пошті», і меблі виготовляв.

Сергій Євдокимов полюбив Харків і залишився в ньому жити. До всього саме тут і кохання своє знайшов – Тетяну Кобилєву. Дівчина родом з Орільки Лозівського району. На час знайомства із Сергієм навчалася в Харківському педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Молоді люди закохалися одне в одного і почали жити разом у цивільному шлюбі.

– Для нас не принциповий штамп у паспорті, головне – це почуття, взаєморозуміння і повага. Дітей ми вирішили поки що не народжувати, бо війна, – потім встигнемо. Сьогодні потрібні наші руки та голови для допомоги фронту, для людей, які цього потребують, – говорить подружжя.

Варто зазначити, що до війни Тетяна не дуже полюбляла великий мегаполіс через російськомовність населення. Молоді люди вважають, що мова має величезне значення, тож і самі спілкуються українською, і пропагують рідну мову скрізь, де бувають.

– Ми з Танею обожнюємо подорожувати. До війни їздили на відпочинок у Туреччину, Єгипет, Хорватію, а ще побували в різних містах України. Ми самі впевнилися, що кращого рідної землі ніде немає місця на землі. До слова, коли почалося повномасштабне вторгнення, Таня теж зрозуміла, наскільки важливий для неї Харків, – пояснює Сергій.

Чоловік розповів, що раніше вони мріяли для постійного місця проживання обрати якесь місто на заході України, бо для них важливо, коли дотримуються народних традицій та цінують рідну мову, а зараз зрозуміли, що Харків найрідніший.

– У Харкові наша душа. Тож чому шукати місто, де говорять українською всі без винятку, коли й більшість харків’ян після подій воєнного сьогодення зрозуміє, що мова має значення? Після війни повернемося із Сергієм додому – в Харків, – резюмує Тетяна.

Зустріли війну на Північній Салтівці

Салтівський житловий масив найбільший в Україні. Він розташований на сході Харкова в межах трьох адміністративних районів: Салтівського, Київського та Немишлянського. Населення Салтівки складало понад 400 тисяч осіб, бо тут розташовано чимало шкіл і установ дошкільного виховання, дозвільні та торговельно-розважальні центри, ресторани, кафе, концертні зали, парки, дитячі майданчики і місця відпочинку. Тож й обирали для постійного проживання харків’яни саме цей красивий і спокійний район. Зокрема, Північна Салтівка забудована протягом 1987–1993 років типовими 9-, 12- та 16-поверховими панельними будинками.