У Циркунівській громаді відновлюють житло та готуються до зими
Після деокупації в громаді залишалося приблизно 1200 жителів, зараз уже більше 2000. Люди повертаються, навіть у розбите житло. Хоча дітей зараз у населених пунктах мало, за можливості батьки їх вивезли. Допомогти жителям повністю відновити домівки у місцевої влади зараз ресурсів немає.
Вдячні Міжнародному Товариству Червоного Хреста за будматеріали, які їм привезли, – OSB, тарпаулін, поліетиленова плівка.
До речі, про допомогу громаді від Міжнародного Товариства Червоного Хреста. Зараз фундація виділила по 1200 гривень усім жителям громади, які перебували в окупації з 24 лютого по 5 травня, коли територію звільнили. Від немовляти до пенсіонера. Єдина умова – фінансову допомогу отримують ті, хто потім не виїжджав через територію росії. Зараз саме формуються списки.
Так, звісно, сума невелика, але все одно це добра підмога людям. Їм треба якось виживати, а роботи в громаді немає. Вся промзона розбита. Як і житловий фонд.
Люди повертаються, хоча житло розбите
– У громаді постраждало десь 90 % житла. Знайти будинок, який не має ніяких пошкоджень, мабуть, неможливо. Я багато де їздив, дивився. Здається, ціла хата, а починаєш придивлятися – там шиферина розбита, там вікно вибито, там ще щось… Практично в кожному будинку є пошкодження. Або невеликі, або дуже серйозні. І все одно люди повертаються. В гостях добре, та дома краще, – розповідає начальник Циркунівської сільської військової адміністрації Микола Сікаленко.
Люди намагаються відбудовуватися власними силами. Вікна чи дах можна відновити, але в деяких будинках відновлювати нічого. Зруйновані повністю. Саме така ситуація з житлом у Руських Тишках, куди й зараз постійно прилітає. Нещодавно, наприклад, ворог знову обстріляв Молодіжну вулицю.
Микола Сікаленко впевнений, що росіяни навмисно б’ють по цивільній інфраструктурі. Помста від безсилля, каже він. Тому так багато руйнувань житла, будівель комунальної власності.
– Люди через це… не те що озлоблені, скоріш, безпорадні, але їх можна зрозуміти. Приходе людина і каже: «А де я буду жити? В мене хати немає». Що я можу тут зробити? Нічого. Наприклад, у лікарні залишився лише один корпус. Було б хоча б два, виділили кімнати, подумали про опалення, може, буржуйки, і люди жили б там. Але такого корпусу немає. Сільська рада розбита, пошта розбита, клуб частково врятували, Будинок культури, але вони теж зруйновані, – зазначає начальник сільської військової адміністрації.
Що стосується відшкодувань за розбитий житловий фонд – зараз у Циркунівській громаді на волонтерській основі за участю обласного департаменту містобудування та архітектури створено спеціальні комісії. Дуже допомагає головний архітектор області Антон Коротовських. Вони роблять описи і актують розбиті будівлі бюджетної сфери, комунальні заклади. Далі перейдуть на багатоквартирні будинки, потім – на приватний сектор. Робота тільки розпочалася, коли буде кінцевий результат – відшкодування, поки що незрозуміло. Питання вирішується на державному рівні.
Можна чекати, можна щось робити
В екстремальній ситуації (а війна саме така ситуація), коли треба разом робити щось важливе, люди реагують по-різному. Циркунівська громада об’єдналася. З ініціативою провести суботник виступив директор КП «Благоустрій 2018» Ігор Кузьменко. Військова адміністрація підтримала.
Кажуть, було дуже приємно бачити, що така кількість народу зібралася і вирішила зробити добрий подарунок громаді. Наприкінці жовтня прибирали територію в центрі Циркунів – тоді прийшло близько 150 чоловік. На початку листопада працювали у приміщеннях розбитих та розграбованих окупантами Циркунівського і Тишківського ліцеїв. Людей зібралося не менше.
Микола Сікаленко розповідає, що настрій людей вражає. Спочатку були якісь непорозуміння щодо продуктових наборів, які благодійний фонд виділив як мотиваційний момент для тих, хто працює на суботнику. Але потім, коли всю територію прибрали, частина людей почала відмовлятися від продуктів. На запитання «чому?» відповіли, що прийшли своїй громаді допомогти.
– Так що люди в нас свідомі, це дуже приємно. Іноді майже до сліз, – ділиться начальник сільської військової адміністрації.
Дороги відремонтовані, газ дали
Державне підприємство «Дороги Харківщини» відремонтувало дорогу, яка проходе через Циркунівську громаду. Місцеві кажуть, що дорожники молодці, все серйозно зробили, навіть розмітку нанесли. Тож дістатися до них або їм кудись поїхати – можна без проблем. Та транспорт поки не ходить: небезпечно, часто прилітає.
Подачу газу, без якого «довгенько сиділи», теж відновили, чим дуже допомогли домогосподарствам. Дякують за це «Мерефагазу». А ось з електрикою є проблеми. Її в громаді немає з початку війни.
Вся мережа лежить на землі, стовпи побиті. Треба все повністю відновлювати, це дуже великий обсяг роботи. Електрики займаються високовольтною лінією, але це пов’язано з розмінуванням. Був нещасний випадок під час роботи на електромережі, підірвалися фахівці, розповів Микола Сікаленко.
Тож місцеві користуються генераторами. Обласна військова адміністрація дала 10 штук. Вона завжди допомагає, якщо є потреба, наприклад, з продуктами, речами першої необхідності та іншим. Це дуже велика підтримка для громад області, особливо деокупованих. Вдячні мешканці і районній адміністрації, яка теж не залишає сам на сам з нагальними проблемами.
Крім ХОВА, генератори привозили волонтери. Сама громада нічого не закуповувала.
– Ми не функціонували, депутатів не було, тому не могли кошти виділяти, – пояснює Микола Сікаленко. – Зараз зареєстрували військову адміністрацію, начальник якої буде вирішувати фінансові питання, бо в межах роботи сільської ради переказ коштів ішов тільки через депутатів. Військові адміністрації створюють саме для оперативного вирішення нагальних питань. Зараз відбувається формування: юридично зареєстрували, отримали печатку, розбираємося з повноваженнями, структурою, бо для всіх це нове. Зате тепер буде простіше працювати.
Через відсутність електрики магазини в громаді закриті. Місцева влада веде перемовини з власниками, але без електрики та холодильників ніхто привозити продукти не хоче – ніде зберігати. Тож поки не ризикують.
У місцевих зараз холодильники – це вулиця. Холодна погода сприяє. Або зберігають у погребі. Запасають те, що не швидко зіпсується. Якщо готують їжу, то на один день. Живуть так уже дев’ятий місяць, звикли. Навіть сміються, що людина – така істота, яка до всього звикає.
Коли не було газу, готували на вулиці. У печах, на багатті, на буржуйках, у кого є. Допомагали волонтери, які привозили гарячі обіди.
Лікарня розбита, але терапевти вже працюють
Волонтери привозили й ліки, коли медиків не було. На місці їх роздавали за призначенням. Звісно, заміна медичному обслуговуванню неповноцінна, але хоча б так. Зараз у громаді вже працюють два лікарі-терапевти. Приймають через день в амбулаторії, від місцевої лікарні в Циркунах залишився лише цей корпус. Сама лікарня, яка в 1911 році побудована, розбита. У Другу світову вистояла, а зараз не вціліла. Тож в одному корпусі тепер розмістилися сільська рада та кабінети медиків.
Аптеки поки не відкрилися, але мережа 911 обіцяє почати роботу найближчим часом. Тут на них дуже чекають.
Приміщення банків, пошти розбиті. Тож банківських установ немає. З поштовими послугами ситуація краща. «Нова пошта» поставила в центрі села свій вагон, і відділення № 1 у Циркунах працює. Можна переслати ті ж самі ліки. «Укрпошта» приїжджає, видає пенсії тим, хто в них отримує.
«Перед війною нам почали йти інвестиції»
– У нас в громаді саме перед війною пішло будівництво, почали йти інвестиції. На стадіон за 30 млн грн за програмою «Велике будівництво» кошти почали надходити, на два спортивні майданчики по 3 млн грн. Проєкт ЦНАПу готовий був. Тільки почався гарний серйозний розвиток, а тепер усе це надовго відкинуто, – каже Микола Сікаленко.
Зараз проблеми в громаді інші. Першочергова – пережити зиму. Подали заявку на дрова, провели в адміністрації нараду з цього питання. На даний час визначаються лісгоспи та механізм їхньої співпраці з громадами. Тож чекають на інформацію, щоб забезпечити людей дровами.
Ще одна проблема – газове опалення. Признаються, що газ так швидко не чекали, але в багатьох опалення зроблено з прицілом на циркуляцію води в системі від електрики. Тож газ гріє, але прокачування трубами немає.
– Я кажу людям, думайте про резервні джерела живлення, щоб прокачувати воду, гріти теплоносій. Якось переживемо. Відверто кажучи, я не чекав і газу: буде, то добре, ні, то ні. Заготував дрова, купив буржуйку, встановив її у будинку. Залишив два приміщення, де тепло, і можна буде жити, тож готувався до такої зими. Але дали газ – і це дуже добре! Тепер у мене в домі тепло, система опалення не зав’язана на електрику, – зазначає Микола Сікаленко.
Якщо у домі більш-менш відновлені руйнування, є опалення та запаси продуктів, уже можна пережити зиму. Важко, але цілком можливо. Люди навесні садили городи, а потім зібрали непоганий урожай. Микола Сікаленко хвалиться, що картопля в нього вродила шикарно. Тож настрій, незважаючи на ситуацію, стримано оптимістичний.
Тому він так обнадійливо й каже про перспективи: «Зараз переорали городи на зиму, повесні будемо садити. Все буде добре. Будемо жити!».