Зірка радянського кіно: харків`янка, латишка, іноземка Ельза Радзиня

Зірка радянського кіно: харків`янка, латишка, іноземка Ельза Радзиня

Фото: lr4.lsm.lv

Вона була заслуженою і народною артисткою Латвії, народною артисткою СРСР, фільми з її участю – приміром, «Таємниця чорних дроздів» або «Смерть під вітрилом» – збирали повні зали глядачів, а в сучасній Латвії її ім’я стоїть у списку 100 знаменитих латишів. Про те, що вона народилася в Харкові, мало хто знає.

Коли за часів СРСР у фільмах про закордонне життя потрібно було зіграти англійців, французів та інших іноземців, режисери шукали виконавців у Прибалтиці – мовляв, у тамошніх акторів типаж підходив найбільше. Так з підмостків ризького драматичного у великий кінематограф зробила крок Ельза Радзиня.

Першою великою роллю для неї стала Гертруда в «Гамлеті»; потім були абатиса в «Останній реліквії», Гертруда у «Слугах диявола» і «Слугах диявола на чортовому млині», Гонерилья у «Королі Лірі», місіс Тафтс у «Смерті під вітрилом», Доллі де Фриз у «Театрі», Еффі в «Таємниці «Чорних дроздів» і десятки інших, не менш успішних ролей. Вона увійшла в історію кінематографа під прізвищем другого чоловіка, хоча була заміжня тричі. І мало хто може згадати її справжні ім’я та прізвище – Ельза-Катріна Поднієце.

Яніс Поднієкс із дружиною Либою і трьома дітьми – двома хлопчиками та однією дівчинкою – жив у Ризі і працював різником металу на заводі ВКЭ («Всеобщая компания электричества»), який випускав електрообладнання для військово-морських суден. У липні 1915 року під час Першої світової війни з початком наступу німців і наближенням лінії фронту до Риги з міста вглиб Росії почали евакуювати промислові підприємства. Основна частина обладнання та персоналу заводу опинилася в Харкові, і родина Поднієкса – серед них. Завод потім перейменували на «Електросила-1», а зараз він відомий як ХЕМЗ.

Латиші улаштовувалися в Харкові ґрунтовно: у них було спеціальне бюро праці для підшукання занять біженцям, з’явилися свої клуб, школа і профспілка. 10 лютого (за новим стилем) 1917 року в родині Поднієксів народилася четверта дитина – дочка Ельза-Катріна, майбутня знаменита латиська актриса Ельза Радзиня.

Через рік глава сім’ї помер, а його дружина, забравши чотирьох дітей, повернулася в Латвію – вони поселяються спочатку в Ризі, а потім у Єлгаві. Саме цьому невеличкому місту судилося стати місцем, де минуло дитинство і юність актриси.

Їй довелося багато працювати. Ельза закінчила початкову школу при Єлгавському Інституті вчителів, потім гімназію Герцога Петера, допомагала в бібліотеці та працювала продавцем у книжковому магазині, була хористкою і танцівницею театру в Єлгаві. У 1942 році почала вчитися в театральній студії при Єлгавському драматичному театрі. З наближенням фронту в 1944 році із сім’єю тікала в Курземе: працювала на кухні лазарету у Вентспілсі і брала участь в ансамблі акторів Вентспілса. Коли війна закінчилася, Ельза почала виступати на сцені Єлгавського драматичного театру: через вісім років перейшла у Валмієрський драматичний театр, а ще через рік вона стала актрисою Державного театру драми Латвійської РСР у Ризі. Популярність вона набула під прізвищем другого чоловіка, Карліса Радзиньша, теж актора.

Але якщо на головну сцену Латвії Ельза Радзиня піднялася стрімко, то з кінематографом у неї спочатку не складалося. «Я боюся камери», – казала вона, і кінорежисери давали їй лише епізодичні ролі. А потім режисер Григорій Козинцев запросив її на роль Гертруди у стрічку «Гамлет» з Інокентієм Смоктуновським. Фільм отримав високу міжнародну оцінку. Кембриджський біографічний центр назвав її актрисою року. Ельза Радзиня побувала з фільмом у Мексиці, Німеччині, Пакистані та інших країнах. Після цього в таланті Радзині ніхто не сумнівався. Про неї говорили: тип королівської жінки – елегантна, вишукана, великодушна. Такою вона була не тільки на сцені або на екрані – але й у житті.

Читайте також: Розкрито харківську таємницю короля сміху 

Автор: Інна Можейко