Життя в слободі Липці 100 років тому

27.03.2021 13:00 Хронограф
Коллаж: "Слобідський край" Коллаж: "Слобідський край"

За матеріалами харківської газети «Утро».

Гортаючи сторінки харківських газет 100-річної давнини, можна дізнатися, чим жила харківська глибинка. Ось, наприклад, слобода Липці; хтось може сказати – це не така вже глибинка, це майже поруч з великим містом. Але 100 років тому відстані лічились інакше, а от проблеми були чимось схожими на сьогоднішні.

Читайте також: За 165 днів до війни: зима 1941 на Харківщині на сторінках нашої газети

Проблема дрібних крадіжок була популярною в усі часи. Завжди знаходилися люди, які тягнули все, що погано лежить, а потім продавали за копійки – вгадайте, навіщо?! А оскільки журналістські стандарти в ті часи були зовсім іншими, прізвища всіх дійових осіб відразу ж потрапляли в газету. Наприклад, газета «Утро» в номері за четвер, 16 січня 1911 року, повідомляла про те, що селянин Липецької волості Олександр Григорович Усенко вкрав з незамкненої квартири на вулиці Пушкінській у Харкові горжетку, яка коштувала 15 рублів, – і продав її музикантові ресторану «Русь» Гнату Грінченку за 70 копійок. Попався він тільки тоді, коли спробував украсти коня – але був затриманий сторожами.

***

З газети «Утро» за 13 лютого того ж 1911 року можна дізнатися про рівень телефонізації Харківського повіту, зокрема і Липців: газета повідомляє, що «...Для поліпшення передачі звуку і зменшення кількості обривів, які дуже часто можна було побачити на земському телефоні в Харківському повіті, запропоновано підвісити двопровідні ланцюги між Харковом і Золочевим, Мерефою і Липцями, як найбільш жвавими пунктами. Будуть зроблені й ін. виправлення телефона, а саме: встановлено 493 нові стовпи та ін. На виправлення телефона асигновано 6850 руб. 50 коп.».

* * *

У ході проведення іспитів у травні 1911 року в Липцях стався інцидент, який міг би лягти в основу «Повісті про те, як посварилися два шановані місцеві діячі». У Липцях училищна рада традиційно проводила іспити, на які прийшло 136 дітей з 13 училищ. Усе йшло як завжди: старанних учнів переводили в наступний клас, тих, хто погано відвідував, – залишали на другий рік. Як то кажуть, ніщо не віщувало...

Але в якийсь момент священик Левандовський заявив: якщо з іспиту не піде місцевий (і треба сказати, дуже шанований) лікар Харьков, то піде він сам, священик Левандовський. Іспит перервали і намагалися священика напоумити, але безуспішно. Газета «Утро» від 19 травня писала: «Училищна рада в засіданні ухвалила: почесного відвідувача лікаря Харькова, за примхою священика Левандовського, не виводити і проводити далі іспит; священику ж було оголошено, якщо він не бажає приймати іспити, то він може йти. (Слід зазначити, що лікар ніякої участі в іспитах не брав)».

Оскільки священика в його вимозі ніхто не підтримав, йому нічого не залишалося, як грюкнути дверима. Чим викликаний такий демарш релігії проти медицини – історія замовчує.

Читайте також: Як у Харкові 50 років тому шукали та знайшли таланти

* * *

Новинна стрічка будь-якого ЗМІ сьогодні рясніє повідомленнями про пожежі і ДТП. 100 років тому друге було рідкістю, а от перше траплялося часто. Навіть більше, крім пожеж, через необережність траплялися і навмисні підпали. Їх метою було поцупити що-небудь цінне під час метушні. Так, газета «Утро» в номері від 18 жовтня 1911 р. писала: «У ніч на 10 жовтня у селянина А. Кіпоренка підпалено хліб на току. Під час пожежі кілька хуліганів вбігли в хату і, зламавши в скрині замок, викрали близько 500 руб. 10 жовтня вдень у різних місцях було три підпали; з них два були вчасно загашені, а в останньому випадку, за сильного вітру, згоріло у трьох господарів багато хліба і сараї, які ніде не застраховані. Ще заграва від цієї пожежі не згасла, як о 8 год. вечора того ж дня загоряється в двох місцях знову хліб і вітряк, і все згорає вщент». Журналіст газети журиться з приводу нещасть, які зазнавали селяни через пожежі, а також про нікудишній пожежний обоз і повідомляє, що винуватців підпалу не знайшли.

Газету «Утро» читав та відомості про Липці збирав наш читач Андрій Домановський