«Хочу, щоб мій син жив у європейській країні»: історія бійця харківської ТрО
Володимир з позивним «Студент» – військовослужбовець 121-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади сил ТрО. У перші місяці війни у чоловіка народився син, наразі його найбільша мотивація – сім’я.
Про це медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.
До повномасштабного вторгнення Володимир був інженером на газовидобувному підприємстві. Він родом із Закарпатської області, проте останні 11 років працював у Краснограді. На момент повномасштабного вторгнення його дружина була на сьомому місяці вагітності.
– Я не хотів, щоб ці нелюди зайшли у Красноград і поламали наші плани. З перших днів війни будував блокпости на дорогах у місті, а з 4 березня приєднався до тероборони. Дружина склала домашню аптечку – отак мої збори й відбулися, – згадує боєць.
До військового життя вдалося доволі швидко адаптуватися, зізнається Володимир. Проте найбільше його вразив Бахмут.
– Ворожі обстріли були фактично цілодобові. Найбільше відклався в пам’яті один епізод: ми стояли у Бахмуті, противник був на відстані десь 400 метрів, іноді навіть 200. Інженери з іншої бригади вночі виходили, знімали наше мінування, заходили ближче до ворожих позицій, знімали їхні мінні поля та замінювали на власні, готуючи окупантам сюрприз. А групою прикриття інженерів працювали наші хлопці. Відбувалося це десь між дванадцятою ночі та третьою ранку. Завдяки тому, що ми були згуртовані й діяли як один механізм, вийшли з Бахмута без втрат, – говорить чоловік.
Найбільша мотивація для бійця – його родина. Каже, що чітко розуміє, яке майбутнє хоче для себе та своїх близьких.
– Я пішов воювати через те, що в мене мав народитися син. Я хочу, щоб він жив у європейській державі. Я багато разів був в Європі й бачив, як там живуть люди. Хочу, щоб і наша країна процвітала й розвивалася. І щоб окупанти не вносили свої «поправочки» й не вказували, як нам жити. Перемога буде тільки за Україною, – зауважує Володимир.
Раніше ми писали, що боєць з Ізюма, який втратив ногу у бою, взяв участь у «Іграх нескорених».
А також про командира взводу 5-ї Слобожанської бригади з Харкова «Ключа», якому вдалося повернутись з тривалої ротації у Серебрянському лісі без втрат загиблими.
Та про нацгвардійця бригади «Спартан» на псевдо Ранок, який поділився своїми спогадами про Слобожанський контрнаступ.
Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.
