Отримав кульове поранення, але збирається повертатися в стрій: історія харківського гвардійця

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Східному територіальному управлінні Національної гвардії України.

Андрій народився у Харкові, проходив строкову службу у військах зв’язку. До повномасштабного вторгнення працював на заводі, любив активний відпочинок з друзями на природі. Повістку отримав в останні дні червня 2022 року, а наступного дня прийшов з нею до військкомату. Через хорошу фізичну підготовку та пройдену строкову службу його одразу направили у 5-ту Слобожанську бригаду НГУ.

– Курс молодого бійця на полігоні був лише 4 дні – час був такий. Щось згадали, більше було вже «по ходу», як кажуть. Брав участь у визволенні Балаклії, Ізюма. А потім нас перекинули під Кремінну. Ось тут стало по-справжньому «весело», – розповідає боєць.

Саме там і відбувся танковий бій.

– Танків у той день було три. Я попав першому в башту, але це був Т-90, відбувся рикошет, йому хоч би що. Другий раз у борт – теж без результату. Я ще подумав, що погано буде, якщо хтось у російському танку побачив, звідки я стріляю. Другим ішов Т-72. Я почав стріляти по ньому. Один заряд у дерево влучив, а двома влучними пострілами я 72-й усе ж підбив. Він одразу почав горіти, та й пацани теж допомогли – допалили його. На нас виїхало аж три танчики. Один я підбив, ейфорія була, кураж, думав, що нас нічим не взяти, типу ми безсмертні. Той, по кому працював танк – зрозуміє, як це, коли не він тебе, а ти його, – згадує військовий.

Андрій каже, що тоді, можливо, трохи психологічно розслабився та втратив концентрацію після важкого бою. Два танки відступили, один лишився палати, а «Скло» визвався віднести тепловізор на крайню флангову позицію роти.

– Я поніс наш тепловізор пацанам на крайню позицію, бо щось там неспокійно було, якась дрібна стрілкотня періодично виникала. Вечоріло, я пішов. Тепловізор я відніс, але отримав кульове поранення. Спрацював ворожий снайпер, скоріш за все, – говорить гвардієць.

Чоловік додає, що численні осколкові поранення він отримав вже під час евакуації, коли їх пікап обстрілювала ворожа артилерія.

Прийшов до тями «Скло» вже у шпиталі, після кількох операцій. Каже, що дуже пощастило, бо життєво важливі органи куля не зачепила. Частину кишкового тракту довелося вирізати, але боєць вважає, що це дрібниці.

– Я на ВЛК приїхав не комісуватися, а щоб у відпустку поїхати. Вже краще, але поки ходжу, не бігаю. Трішки відпочину й знову до пацанів, бо скучив за ними дуже. Ротний каже, що мене на орден «За мужність» третього ступеня подали. Питаю, а чому третього? А він каже, щоб другого ступеня отримати, треба спочатку «третій» мати. І далі, потім уже дійде до «першого» – і ти вже кавалер ордена. Коня, напевно, тоді видадуть, кавалерія ж, – жартує нацгвардієць.

Зараз Андрій починає займатися фізичними вправами та підвішувати навантаження, аби якнайшвидше повернутися до побратимів.  

Раніше ми писали про майора медичної служби Надію. 

А також, що боєць з Ізюма Богдан «Сільвер», який втратив ногу в бою, взяв участь в «Іграх нескорених». 

Та про командира взводу 5-ї Слобожанської бригади з Харкова «Ключа», якому вдалося повернутись з тривалої ротації у Серебрянському лісі без втрат загиблими.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.