Пішов воювати, щоб у родини було майбутнє: історія бійця з Харкова

13.05.2024 19:46 Суспільство
Фото: Харківська окрема бригада ТрО Фото: Харківська окрема бригада ТрО

Олександр на псевдо «Художник» —  офіцер 120-го окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ. Творчого чоловіка війна зробила прагматичним, проте залишати військо він і не думає, бо найголовніше для нього Перемога.

Історію бійця пресслужба 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ виклала на своїй сторінці у Facebook, повідомляє медіа «Слобідський край».

Чоловік народився у Харкові, його батько музикант, а мати вчителька. До повномасштабної війни він працював приватним підприємцем, справи йшли добре, тож майбутнє видавалось безхмарним. Проте 24 лютого 2022 року все змінило.

— Я розумів, що ворога не можна пускати в місто, розумів, що загине дуже багато людей, що окупанти доберуться до всіх, хто мав проукраїнську позицію. Підкоритися? Такий варіант не розглядався. А значить треба йти воювати за своє майбутнє. Приємно було розуміти, що не тільки я пішов воювати, а вся країна чинить опір. Після перших тижнів опору, коли на півночі та сході запалали колони окупантів, з’явилось розуміння, що буде дуже тяжко, але ми вистоїмо, — згадує чоловік.

Олександр зізнається, що емоційний стан швидко стабілізувався, але разом з тим довелося стати трохи цинічним.

— Багато моїх побратимів вірило, що війна закінчиться за два-три місяці, а я розумів, що це на роки. Після того як почала приходити західна зброя, я зрозумів, що ми не тільки зможемо встояти, але й переможемо. На жаль, мушу констатувати, що війна випалила в мені якусь творчу частинку, я став більш прагматичним. Мої малюнки вже ніколи не будуть такими, як раніше, — каже чоловік.

Олександр пройшов шлях від солдата до офіцера. Тепер під його командуванням цілий підрозділ.

— Я вважаю, що справляюсь зі своїми обов’язками, але необхідно постійно вчитись і набувати потрібного досвіду, від цього залежить життя моїх побратимів і моє особисте. Я планую перебувати у війську стільки, скільки потрібно — поки Україна здобуде Перемогу, — зазначає боєць.

Раніше ми писали про «Механіка» – військовослужбовця 92-ї ОШБр. Раніше чоловік мав свою автомайстерню, але після того, як росія розпочала повномасштабне вторгнення, одразу вирішив, що буде захищати країну зі зброєю в руках.

А також про Олександра – колишнього командира взводу 3-ї окремої танкової Залізної бригади. Чоловік – сапер, у Харківській області він займався мінуванням доріг, по яких наступали росіяни. У січні минулого року чоловік отримав важке поранення. Це змусило чоловіка демобілізуватися з військової служби та пройти довготривале лікування.

Та про військовослужбовця 92-ї ОШБр. Що таке війна, він знає ще з часів АТО, бо тоді мобілізованим пройшов Дебальцеве та Попасну. В лютому 2022 року знов узяв до рук зброю. Боронив Херсонщину, Харківщину, а нині перебуває на Донеччині.

Автор: Ксенія Карпенко