Романтичний Кочеток: що писали про селище 50 років тому

04.12.2021 12:00 Хронограф
Фото: mykharkov.info Фото: mykharkov.info

Кочетоцький дивокрай – так лагідно назвав його кореспондент газети «Соціалістична Харківщина». Місце, яке завжди чарувало своєю красою та неймовірними краєвидами, було багате не тільки на природу, але й на людей, які створювали цю красу.

№ 236 від 30 листопада

Подорож до дивокраю

По радіо передавали концерт на замовлення працівників лісу. З гучномовця долинуло ім’я співачки: Валентина Купріна.

– Так це ж наша Валя! – злетіло з вуст багатьох. Валентина схвильовано сказала, що з великою радістю співатиме для своїх земляків. Бо в Кочетку минуло її дитинство, тут вона закінчила технікум лісівництва.

Отак, ненароком, відкрилась ще одна сторінка кочетоцького дивокраю, куди часто навідувався молодий Рєпін, щоб взяти уроки живопису в неперевершеного художника усіх часів – природи.

Так, плідно працював тут професор П’ятницький. Сотні учнів П’ятницького з радістю згадують свого вчителя. Це був подвижник. У Кочетоцькім лісі немає такого кварталу, де б не ступала його нога. Він обґрунтував класифікацію підліску, винайшов найсприятливіші умови природного відтворення лісу корінними породами.

Читайте також: Побут у СРСР: що нового з’явилось у господарок Харківщини 50 років тому

Ліс – книга життя. Ступнеш – і знов постають дивотворці. Першим головним лісничим тут працював Микола Михайлович Ягниченко. А згодом прийшов сюди молодий майстер плодоводства Василь Тимофійович Сметана. Багатьох тоді жахав пустир у центрі селища. Всі його обходили. А ці двоє не раз топтались, усе щось мізкували. Невдовзі прийшли хлопці з лопатами і перекопали пустир зав­глибшки з півметра. А потів за проектом Сметани тут насадили дендросад.

На той час місцева лісотехнічна школа уже переросла в технікум. Сметану запросили викладати плодоводство. Технікум поповнився молодими силами, котрі шукали краси не тільки у спілкуванні з природою, а й на сцені. Отоді й відкрилось друге покликання Сметани. Він виступив у ролі режисера й актора народного театру. За його власним висловом, вони переграли всю українську класику, ставили Корнійчука.

Хором диригував Василь Гаврилович Гіглавий. Ще учнем технікуму він взяв у руки «чарівну паличку» і багато років дарував
музику й пісню – то ліричну й м’яку, то мужню і сувору. А сьогодні хор розрісся на 200 голосів.

Дендросад. Стрімкі весни вже сорок три рази пронеслись над ним. Сад уже став зрілим твором зрощеної краси. В ньому колоніями, гайками, в чистому вигляді і змішаному, алеями й поодинці поселилися найго­ловніші породи дерев з різних кліматичних зон.

У Чугуєво-Бабчанському лісництві здавна склалися свої традиції. Хто б сюди не прибився – новий викладач, учень чи простий робітник, його оточуватиме доброзичливість, товариськість. Новачок дорожить цим надбанням. Він швидко входить у життя. Це колектив, який ростить і згуртовує дивотворців.

Читайте також: Як в Ізюмі кіно знімали

Учні і викладачі технікуму створили з беріз, дубів, ясенів, кленів і лип широку лісосмугу обабіч дороги Чугуїв – Кочеток. Вони оживили мертві піски поблизу Клугіно-Башкирівки. Там поставили вічнозелені здравниці із сосни. Там люди збирають гриби і дихають озоном. А в Чугуєві, Мартовій і в інших селах вимережені ним парки, сквери й алеї. Як казкою, бредемо ми рукотворними насадженнями. І ось зупиняємось на горі, що між Кочетоцькою дачею і Кицівкою. Підходимо до вибіленої хатки. Назустріч – господар.

– Олексій Павлович Рижков, – представляється.

Він різьбить повість про лісовиків-фантазерів.

Його заполонив ліс, коли перевалило за 55. Покинув набридлу сидячу роботу на пошті, став лісником. Хоча досі й жив у лісі, але не знав його таємниць.

– А за парту сядеш? – сказали йому.

Читайте також: Яким планували зробити центр Харкова 50 років тому

Сів. Кілька місяців його навчали лісівники Олександр Васильович Світличний та Іван Миколайович Рудницький. А потім дали йому розсадник на 70 гектарах. Отож він ростив саджанці й сіянці для державної лісосмуги, для садів, парків і скверів. Чверть віку вже тут…

…Природа відкрила людині красу. А людина в процесі праці осмислила творіння природи і тепер спрямовує її, щоб вона не старіла, а молоділа, ставала все прекраснішою і щедрішою. Природа лишається невичерпною тоді, коли людина бере від неї менше, а дає їй більше.

І. Гуренко, селище Кочеток адається зі скороченням)

Автор: Інна Можейко